Рильський Максим Тадейович
український поет
Максим Тадейович Рильський (*7(19) березня 1895 — †24 липня 1964) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, академік АН УРСР.
| Максим Тадейович Рильський | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Роботи у Вікіджерелах
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
|
# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я |
Цитати
ред.Б
ред.- Безсмертя — хто поставить на коліна?
Нове життя нового прагне слова.
В
ред.- Викладати мову — це означає, передовсім, прищеплювати любов до мови.
- Вміє розставатись той, хто вмів любить.
Г
ред.- Гордість — велика рушійна сила, рідна сестра високого почуття відповідальності.
Є
ред.- Є сотня мов, а правда лиш одна.
І
ред.- І прописні істини потребують, щоб їх часом нагадували.
К
ред.- Кожне серце
Має інший ритм одмінний,
Інший біль і іншу радість,
Інший стук і іншу кров… - Коли зійдеться три українці, то це вже хор.
- Коли слова для тебе — грище,
Звукосполучення нове, —
Тебе народ, суддя найвищий,
Марнописателем назве. - Куди приходить мода, там умирає муза.
Яке ще там у біса горе,
Коли серця у нас живі?
Л
ред.- Література й народна поезія — рідні сестри, що взаємно збагачуються…
М
ред.- Меч ще довго перебуватиме на озброєнні поезії.
- Моя Батьківщина — це поле без меж…
Моя Батьківщина не знає — «назад»!
Вперед її кроки.
Н
ред.- Немає мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина.
О
ред.- О пісне! Від народу кров і плоть…
Тебе ніхто не може побороть… - Особисте щастя залежить від щастя народу.
П
ред.- Поет — це людина, що палко любить слово, як найгострішу зброю…
- Поет любить слово. Але він — не слуга слова, він — його володар.
С
ред.- Спи, брате дорогий, товаришу і сину!
Безсмертний будеш ти, бо вмер за Україну.
Т
ред.- Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література.
У
ред.- У світі найкраще — визволення крик.
Х
ред.- Хай сміються з нас, глузують —
Нам байдуже,
Бо замовкнуть, як почують
Слово дуже. - Хто поверне в рабство ту країну,
Де стяг свободи затрепетав? - Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього.
Ч
ред.- Чим більший поет, тим глибші корені його творчості.
Щ
ред.- Щасливий воїн, що во ім'я миру
Свою підносить бойову сокиру,
Во ім'я правди кривду тне з плеча! - Щасливий поет, що «не може втекти» від своєї пісні…
Я
ред.- Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих, — рідна мова… - Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
(«Мова», 1956)[1] - Як хочеш від людей шаноби,
Любов і гнів бери у путь.
О
ред.- О ні, не хочу ні Верлена,
ні Мореаса, ні Реньє!
Сьогодні Рильського натхненна
в моїй душі весна встає.
- (Лівицька-Холодна, Наталя. «О ні, не хочу ні Верлена…» // Лівицька-Холодна Н. Поезії, старі і нові. — С. 99)