Степа́н Юхи́мович Гає́вський (чернече ім'я — Сильве́стр; 23 листопада 1876 (за іншими даними — 9 січня), Михиринці Волинська губернія — 9 вересня 1975, Мельбурн, Австралія) — архієрей УАПЦ; також український літературознавець, педагог. Дійсний член НТШ, Української вільної академії наук. Псевдоніми та криптоніми — С. Гай, С. Смілянець, С. Юхимич, Л. Гайка, С. Г-кий, С. Г-ій, С. Ю., Ст. Г-кий.

Гаєвський Степан Юхимович
Стаття у Вікіпедії

Цитати

ред.

З автобіографії (7 серпня 1929 р.)

ред.
  •  

В час існування української влади в Києві зараховано було професорським стипендіятом при Київськім університеті (з листопада 1918 р.). На початку 1919 р. з доручення Київського університету виїхав до Кам'янця на Поділлю обслідувати й вивчити рукописний відділ Ц[ентрального] археол[огічного] музею. Події затримали в Кам'янці довший час і змусили стати до наукової роботи при Кам'янецькому університеті[1].

  •  

В момент зміни влади заміщав посаду проректора й обіймав цю посаду аж до кінця 1921 р. Вибув з Кам'янця в кінці 1922 р., переїхавши до Харкова, де обіймав посаду вченого секретаря при Досвідній Педолог[ічній] станції Головоцвику Н. К. О. до вересня 1923 р. В той же час, як науковий співробітник приймав участь в науковій роботі в літературній секції н[ауково]-д[ослідної] катедри історії України[1].

  •  

Перебравшись до Києва, веде педагогічну роботу на робфакахта Робітнич[ому] Університеті; науково працює при Академії — в Комісії давньої історії України та науковим співробітником при н[ауково]-д[ослідній] катедрі історії України[2].

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3