Софроній Почаський

	Софроній Почаський
	Стаття у Вікіпедії

Софроній (світське ім'я Стефан Почаський) (рубіж 16-17 ст., нев. - після 1642, Київ) — український письменник, громадський і церковний діяч, представник давньої української літератури, керівник Києво-Могилянської академії (1638-1640).

Цитати

О, воістину, золотом ти є, якщо золотом погорджуєш^[1].

Слава, високо літаючи, високо сідає^[1].

Залишає той скипетр, шарлат і корони,
До своєї кого Бог послав оборони^[2].

Розумним не бувати без мудрого слова^[2].

Коштовна річ є мірність, її покохаєш,
Життєвую веселість по-справжньому взнаєш^[2].

Коли доказом швидко кого подолати
Ти здолієш, то зможеш і мудрість пізнати^[2].

Так, наука в тім вини аж ніяк не має,
Коли учень навчанню десь не улягає^[2].

Людська мудрість велику осилює працю,
Щоб свідомим буть неба ясного палацу^[2].

За стрімким злоторогим оленем гони ти,
Щоб з наук дорогий час для пóжитку вжити.^[2]

Слабкий розум що може взнати чоловічий^[2]?

Із добрих батьків добрий родиться нащадок,
Цнотливий йде за чесним паном слуга радо^[2].

Услід за смутком радість ясна виступає,
По темряві світанок у світі буває^[2].

...Не тільки пропалий
Вік родив богатирство, але й наш несталий^[2].

Пам'ять — скарб величезний для красної мови^[2].

Коли б зі зла на добре люди позвикали
Усе перекладати — зла б таки не мали^[3].

На місці хто високім, тому пес не шкодить,
Де ж гострий є гостинець^[4], ніхто там не ходить^[3].

Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7

Поділіться цитатами з вашими друзями:

Софроній Почаський
Стаття у Вікіпедії