Софі Бартез

	Софі Бартез
	Стаття у Вікіпедії

Софі Бартез (нар. 1974) — французько-американська кінорежисерка та сценаристка, широкий загал знає її завдяки стрічці «Холодні душі» 2009 року.

Цитати

Багато чого стається, коли ви вагітні чи народжуєте. Я зовсім не релігійна особа, але я відчувала свою смертність під час народження, тому що ви приносите жертву заради когось іншого, – і біль, і ціну цього болю. Але якщо ви вирішите зробити це все безболісним – ось ціна, яку ви заплатите. Це троп наукової фантастики – ціна, яку платять за втрату складності людського буття^[1]. — Про задум стрічки «Репродукція майбутнього»

Ви не можете просто скасувати Вуді Аллена. Він частина того, чим є Нью-Йоркський кінематограф. Ми ніколи не дізнаємося як все було насправді, але був судовий процес і його виправдали. Але йому 85, він зробив 50 фільмів і досі змушений просити вибачення.
Я, як жінка, звісно повністю підтримую рух MeToo, але є величезна різниця між кимось на кшталт Гарві Вайнштайна, який справді був психопатом і є докази всього, що він скоїв, і кимось типу Вуді Аллена^[1].

Зараз нова революція, на кшталт індустрійної революції, але штучний інтелект – це експонентна революція. Нам треба говорити про те, які стосунки ми маємо з технологіями і скільки ми віддаємо себе зараз зручностей. Ми в цьому втрачаємо свою людську сутність.
Це починається з малого, коли ми дозволяємо ґуґлу закінчувати речення за нас або писати електронні листи. Ви потроху втрачаєте бажання робити це самому, тому що машина робить це для вас. Як це вплине на покоління чи два? Що ми втрачаємо^[1]? — Про задум стрічки «Репродукція майбутнього»

Зрештою, це перетворилося на дивну помісь «Який чудесний світ новий»^[2] та ранніх фільмів Вуді Аллена на кшталт «Все, що ви хотіли знати про секс, але боялися запитати» чи «Сплячий».
Дивно, як ці речі зійшлися, але я писала сценарій багато років. Потім залишила, бо спершу це мав бути величезний фільм. Дуже схожий на «Який чудесний світ новий» і надто амбітний, надто великий. Зрештою я зменшила його до інтимнішої історії^[1]. — Про створення стрічки «Репродукція майбутнього»

Мені здається, що нинішнє покоління не розуміє, що мистецтво – це про підривну діяльність та дискомфорт. І якщо ви хочете залишатися у зоні комфорту і бачити лише те мистецтво, яке дозволяє вам почуватися комфортно, – це називається тоталітарне мистецтво^[1].

Мистецтво – це те, що чіпляє ваші болючі точки і змушує почуватися людиною^[1].

Наша людська природа дуже складна, місцями збочена, місцями не збочена.
Але ви маєте осягнути її сповна, інакше у вас не буде напрацьована стійкість. Ви маєте дивитися, навіть якщо мистецтво мізогінне чи перверсивне, чи руйнівне, щоб зрозуміти чому люди створені так.
Ось чому цікаво продовжувати дивитися фільми Полянського, Вуді Аллена, Бергмана та інших авторів цього покоління^[1].

Так само чимало французьких фільмів 1960-1970-х років сьогодні були б скасовані через те, що вони надто сексуалізовані та надто об’єктивізують жінок. Але ми продовжуємо дивитися їх, щоб зрозуміти чому чоловіки вчиняють так. Інакше ви не матимете історичного контексту, щоб осягнути як ми прогресували^[1].

«Чорне дзеркало» – це не моє джерело натхнення, але мою роботу вже порівнювали з цим серіалом. На мене більше вплинув фільм Спайка Джонса «Вона» та Ex Machina^[3] і, знову-таки, старе кіно на кшталт «Все, що ви хотіли знати про секс, але боялися запитати» та «Сплячий» чи ці маленькі дивні фільми, типу «Вічне сяйво чистого розуму»^[4]^[1].

Що ми втрачаємо, коли користуємося постійно GPS і зараз не в стані орієнтуватися у світі, де ми покращували відчуття орієнтації мільйони років? Що буде, якщо дати суспільству технологію, яка замінить утробу матері? Що вона втратить як матір? Чи матиме вона зв’язок з дитиною?
Це щось на кшталт влади, яку мала жінка протягом століть – давати життя і протистояти смерті^[1]. — Про задум стрічки «Репродукція майбутнього»

Я бачила дуже дивні сни, коли чекала на мою дитину 13 років тому. Я записала всі ці сни і більшість з них потрапила у стрічку. Наприклад, [мені снилося], що я купую дитину у супермаркеті і мені намагаються продати інше дитя. Чи, що я народжую варене яйце^[1]. — Про ідею стрічки «Репродукція майбутнього»

Я вважаю, що метою фільму було більше заглибитися в наші стосунки з технологіями. Технології самі по собі не є ні хорошими, ні поганими, вони роблять лише те, що люди їх просять зробити. Але що бентежить у США прямо зараз – це відносини, які ми маємо з технологіями. Замість того, щоб бачити у них інструмент, який має залишатися інструментом, вони стають чимось, що контролює нас та робить рабами^[1]. — Про стрічку «Репродукція майбутнього»

Я люблю дуже раннього Вуді Аллена, хоча мені подобається і «Жасмин» і дуже смішний «Матч-пойнт». Але він перейшов на комерційніші, на мій погляд, легші, ніж я любила фільми.
Я більше не чекаю щороку новий фільм від Вуді Аллена, але мені все ще буде подобатися, якщо я стану дивитися його останню роботу. Тим паче, що я чула, що новий фільм справді хороший і це дуже неочікувано, що люди позитивно відреагували на картину. Водночас вони були дуже жорстокі з ним^[1].

Я особисто не бачу схожості з «Чорним дзеркалом», тому що я взяла мої сни і створила персональний фільм. Але з порівняннями нічого не зробиш – люди так кажуть^[1]. — Про те, що «Репродукцію майбутнього» порівнюють із «Чорним дзеркалом»

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р Софі Бартез: «”Чорне дзеркало” – не моє джерело натхнення, але мою роботу порівнювали з цим серіалом»
↑ антиутопічна книга Олдоса Гакслі, яка засуджує культуру надмірного споживання
↑ фільм Алекса Ґарленда
↑ фільм Мішеля Гондрі

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[moviegram-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р Софі Бартез: «”Чорне дзеркало” – не моє джерело натхнення, але мою роботу порівнювали з цим серіалом»

[2] антиутопічна книга Олдоса Гакслі, яка засуджує культуру надмірного споживання

[3] фільм Алекса Ґарленда

[4] фільм Мішеля Гондрі

[1]

[2]

[3]

[4]