Рідна мова
Рі́дна, матери́на, матери́нська або ма́тірня мова — мова, яку людина засвоює з раннього дитинства без спеціального навчання; мова, якою людина мислить.
Цитати ред.
Если покинемо нашъ народный языкъ, то мŏсимося винародовити, […] станемося справедливо пониженими, бŏдемо ничимъ…[1] |
|||||
| — Йосип Лозинський, український мовознавець |
| — Василь Захарченко |
Найбагатший той, хто володіє рідною мовою[3]. |
|||||
| — Володимир Голобородько |
Рідна мова на чужині |
|||||
| — Павло Грабовський |
Як гул століть, як шум віків, |
|||||
| — Максим Рильський |
Мово рідна, слово рідне, |
|||||
| — Сидір Воробкевич, «Рідна мова»[6] |
Мово рідна! В тобі — мудрість віків, і зойк матерів, і пісня серця дівочого, і крик новонародженого. Світловолоса діво! Єдина печаль пройме, що не вистачить життя аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу. То ж такою будь, мово рідна! |
|||||
| — Сергій Плачинда[7] |
Примітки ред.
- ↑ Національна ідентифікація українців Галичини у XIX — на початку XX століття (еволюція етноніма) / наук. ред. І. В. Орлевич; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Інститут релігієзнавства — філія Львівського музею історії релігії. — Львів: Логос, 2016. — С. 133.
- ↑ Українська афористика, 2001, Захарченко
- ↑ Українська афористика, 2001, Голобородько
- ↑ Афоризми відомих українців. — Х.: Фоліо, 2009. — С. 46
- ↑ Українська афористика, 2001, Рильський
- ↑ Воробкевич, Ізидор. Твори. Т. І: Поезії. — Львів, 1901. — 420 с.
- ↑ Мова — коштовний скарб народу
Джерела ред.
- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001.
