Захарченко Василь Іванович
Василь Іванович Захарченко (13 січня 1936 — 5 грудня 2018) — радянський та український письменник. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1995) за роман «Прибутні люди».
Захарченко Василь Іванович | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.- Не так страшна смерть, як непам'ять.
- Світ реагує тільки на орлиний клекіт і зовсім не хоче зважати на голубине воркотання.
- Без віри в Бога людина розлюднюється.
- Без милосердя і справедливість у світі звелася б до одного: око за око, зуб за зуб.
- Легко бути де Голлем, де давно збудовано державу.
- Не схиляйся ні перед ким і не будеш схилений.
- Прожив уже 33 роки, а розпинати його немає за що.
- Що страшніше — детектор брехні чи дзеркало правди?
- Можна ходити рідною землею, а можна топтати її.
- Бог — це наша несвобода чинити зло і безмежна свобода творити добро.
- Рідна мова дається народові Богом, а чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.[1]
Примітки
ред.Джерела
ред.