Томас Вулф
Томас Клейтон Вулф (англ. Thomas Clayton Wolfe, нар. 3 жовтня 1900, Ешвіль, Північна Кароліна, США — † 15 вересня 1938, Балтимор, Меріленд, США) — американський письменник, представник «втраченого покоління».
| Томас Вулф | |
| |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати про Томаса Вулфа
ред.По-перше, його романи ‒ не для всіх, бо прочитати 600‒800 сторінок може далеко не кожний, особливо нині. По-друге, у його творах багато питань і жодної відповіді, бо відповідь, можливо, знають мертві ‒ живі її шукають. По-третє, Томас Вулф справив вплив на Джека Керуака, Рея Бредбері і Філіпа Рота, в Україні ‒ на Юрія Андруховича[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Романи Томаса Вулфа побили всі рекорди щодо обсягу. Вони стали б рекордсменами, якби існували прилади, котрі вимірюють енергетичний заряд тексту. Джерелом цієї незгасної енергії є не тільки життєлюбство автора, а й жанр «суб’єктивної епопеї», що охоплює найрізноманітніші прояви життєвого досвіду, жанр, який прозаїк відстоював упродовж усього свого творчого життя[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Секрет його художності крився у його сміливій і ніжній душі, як сказали б люди релігійні, або у сповненій життєлюбства особистості, за визначенням агностиків. Атеїсти, звичайно, зведуть художність до освіченості і меткого розуму американського провінційного хлопця, котрий знав греку і латину, німецьку й французьку мови, розбирався у живописі, цікавився філософією, згодом й економікою[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Томас Вулф був дивовижею на американському книжковому ринку. Хоча він написав мільйони слів, йому було складно вибрати серед них найкращі, найвідповідніші. У цій справі йому допомагали редактори. Такий спосіб письма викликав шквал критики, породжуючи припущення про співавторство і про брак в письменника критичного підходу до власної творчості. Однак редактори так і залишилися редакторами, а не співавторами прозаїка, що свідчить про їхнє розуміння творчого процесу і генія. Натомість романи Томаса Вулфа стали в історії літератури прикладом некомерційного, позаполітичного, понадрасового, міжгендерного, трансконтинентального і позачасового мистецтва[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Томас Вулф вважав, що Америка ‒ це не політична система, не війна за незалежність і не доктрина Монро. Америка, з його точки зору, ‒ це мільйони моментів людського життя, все те, що американці бачать, чують, їдять, це запахи і звуки землі, на якій вони живуть. [...] Він вірив в американський народ, сам цим народом був, культивуючи в собі розуміння іншого, терпимість до іншого і безкінечне горіння[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Хоча критики порівнювали прозаїка і з Гуллівером, і з Гаргантюа через багатослів’я, статуру й коробки, в які письменник складав власні рукописи, працюючи по 15 годин на добу, в його образі проглядає не поважний класик, а щира дитина, котра приміряла грецькі міфи, грецьких богів і героїв до власного життя, дитина, для якої Шекспір був не формальним зразком, а духом[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Хоча Томас Вулф стоїть поряд із Вільямом Фолкнером і Ернестом Гемінґвеєм, цей мистець не отримав не те що Нобелівської нагороди, він не отримав жодної премії взагалі, не був іконою стилю та й помер у 38 років від пневмонії. З огляду на це в українському сприйнятті, що керується рейтингами, дипломами і статуетками, Томас Вулф таки невдаха[1]. — «Метареальність: варіант Томаса Вулфа» |
|||||
| — Роксана Харчук |
Примітки
ред.
