Урду

мова індоєвропейської групи індоарійської підгрупи

Урду́ (اردو, urdū), альтернативно Лашкарі,[1]  — мова індоєвропейської групи індоарійської підгрупи, якою розмовляють понад 50 млн осіб в Пакистані й Індії та ще понад мільйон осіб за межами Азії. З точки зору граматичної структури та базового словникового складу урду та гінді є ідентичними мовами (в значенні розмовної мови їх обох часто називають гіндустані), натомість між ними існують значні лексичні відмінності (урду черпає запозичення з перської та арабської, тоді як гінді — із санскриту), а також різниця у системі письма (урду використовує арабське письмо, тоді як гінді — індійську абетку деванаґарі). Ці відмінності спричиняють те, що на рівні, наприклад, науковому ці мови стають взаємно незрозумілими.

Слово урду
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:
Commons
Вікісховище має мультимедійні дані за темою:
Вікісловник
Дивіться у Вікісловнику:

ЦитатиРедагувати

  •  

Кажуть, на мові урду є таке слово: якщо написати його справа наліво, вийде «шалене кохання», а якщо зліва направо — «смертельна ненависть». Ті ж голосні, ті ж приголосні, вся різниця в тому, як читати, з кінця або з початку[2]. — «Пізнати жінку»

  Амос Оз

ПриміткиРедагувати

  1. Mingo, Ariadna Saiz. "Pantallosos: mantenimiento de la lengua de herencia en la diáspora." Lenguas Modernas 58 (2021): 219-242.
  2. Цитаты о языке

додаткове читанняРедагувати

Lahore During the Ghaznavid Period. Kanwal Khalid, PhD Associate Professor, College of Art and Design University of the Punjab, Lahore. (англійська)

зовнішні посиланняРедагувати