Філіпп Делорм

Філіпп Делорм (фр. Philippe Delorme, нар. 22 січня 1960, Пантен, департамент Сена-Сен-Дені) — французький історик і журналіст.

Філіпп Делорм

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Багато хто вивчає історію крізь призму економічних процесів і шукає в економіці причини і наслідки певних подій. Для мене ж історія – це передусім люди, які прийняли виклик своєї епохи, це тінь, яку вони відкидають на полотно часу.

За часів Ярослава Мудрого ще не було такого поняття як держава, тоді були сильні міста, якими керували князі, часто вони були родичами – на цьому і базувалися політичні союзи. Ярослав без сумнівів був великим князем, але й в інших містах була сильна влада – у Смоленську, Половську, Володимирі тощо. У тогочасній Франції ситуація була подібною. Що цікаво, сім’ї князів Ярослава і Володимира мають скандинавське коріння, так само як і французькі королі.

Історію творять конкретні постаті. І саме тому вони потребують нашого розуміння і нашої уваги. Навіть цілі століття потому.

Коли я працював із життєписом Анни, то багато читав, шукав поетичні джерела того часу. Є такий відомий гобелен із зображенням Гійома Завойовника, створений приблизно у тому ж році, коли відбулося весілля Генріха I та Анни Київської. Коли я роздивлявся цей гобелен, то ніби подорожував у часі, і це допомагало мені відчути дух тієї епохи. Якби я просто писав біографію Анни, то вся інформація вмістилася б на трьох сторінках.

Люди схильні заглядати у своє історичне минуле і намагатися передбачити своє майбутнє. Але це неможливо.

Ми, французи, дуже мало знаємо про Україну, про вашу культуру, минувшину. Саме тому мені було цікаво досліджувати життя княжни і королеви, яка об’єднує долі наших країн.

Якось у 2010 році Ґонзаґ запросив мене у Санліс, де знаходиться Абатство святого Вінсента, засноване та побудоване на початку XI століття за ініціативою Анни Київської. В ці дні був такий ажіотаж навколо теми України і Києва та навколо імені Анни Київської, що я відчув: час цієї історії настав, і написати її доведеться мені.

Коли почав шукати інформацію про королеву, виявилося що достовірних відомостей дуже мало, натомість є закоренілий міф. У ХІХ столітті, коли французький і російський двори зміцнювали свої стосунки і формували політичний альянс, їм потрібна була персона, яка би пов’язувала одну частину світу з іншою. На цю роль якнайкраще підійшла Анна Київська.

У ХІХ столітті вона стала Anna de Rus, а її образ «збагатився» такими деталями, які не знаходять підтвердження в історичних документах. Дочка Ярослава Мудрого справді залишила загадковий слід в історії Франції – перший і єдиний раз ми так далеко пішли шукати нашу королеву. Це був справжній похід за Анною.