Цар

титул слов'янської монархії

Цар — титул монарха, самодержця у деяких європейських державах: Болгарії, Росії, Сербії, Хорватії (у двох останніх це слово означає також «імператор»). Також титул цар вживався в офіційних документах і руських літописах щодо Візантійських Імператорів, ханів Золотої Орди та правителів держав, які утворилися після її розпаду.

Вікіпедія
Вікіпедія
Дивіться у Вікіпедії:

Цитати

ред.
  •  

Це ім'я [цар] не є скорочення латинського Caesar, як багато безпідставно думали, але древнє Східне, яке стало у нас відомим зі Слов'янського перекладу Біблії і давалося Імператорам Візантійським, а в новітні часи Ханам Монгольським і має в перській мові значення трон або верховна влада.

  Карамзін
  •  

Цар був старий, та "хрін" стояв — всіх він в царсті "закохав".

  — Народне жартівливе прислів'я

Посилання

ред.