Ященко Євген Григорович

Євген Григорович Ященко (нар. 1937 - 2020) — український есеїст і афорист.

Ященко Євген Григорович

Цитати

• Брехуни знають правду.
• Вміння заощаджувати мудрість — наймудріше вміння.
• Герої гинуть, а не гниють.
• Вічна проблема розумного — не пошитися в дурні.
• Здатність міняти погляд дає змогу розширювати світогляд.
• Все залежить від того, наскільки вдалою є традиція.
• Всі спроби вижити ціною зради істини переходять у самознищення.
• Вміння ловити людей на брехні ще не говорить про любов до правди.
• До могили потрапляє все, а в першу чергу — невисловлені думки.
• Загибель — це привілей.
• Знудьгована людина і смерть швидко знаходять одна одну.
• Дотримай слова, і світ впаде до твоїх ніг, як стиглий плід.
• Земля має належати тим, хто любить її.
• Земля і зброя дають волю.
• Здатність шанувати — ознака еліти.
• Життя вільних громадян у вільній країні примушує їх бути рабами обов'язку.
• Для дурнів не існує незрозумілих речей.
• Еволюція не може йти швидше за зміну поколінь.
• Думка про смерть відганяє нудьгу.
• Мистецтво — це пам'ять про життя.
• Окрасою речення є думка.
• Вчасна похвала творить долю.
• Що зненавиділи у дитинстві — ненавидіти будете все життя.
• Підвищення культурного рівня населення на сантиметр піднімає добробут суспільства на метр.
• Не стане благородних, то не буде нічого.
• Страх самоти створює натовп, а натовп навіює жах.
• Туга за минулими перемогами свідчить про сучасний розгром.
• Ухиляючись від боротьби за існування, людина ставить на собі хрест.
• Не перетворитися на раба аудиторії — ось про що забувають наші улюблені оратори.
• Я на все здатний, але мушу робити тільки те, що вмію робити тільки я.
• Невисловлені думки отруйні.
• Час — ворог кожного, хто не вміє з нього користатись.
• Сім смертних гріхів: заздрість, ледарство, скнарість, ненажерливість, гнів, хтивість і пиха — виявилися головними правами людини.
• Коли слово наповнюється бажаним змістом, воно стає вагомим.
• Нагадування про вічне привчають цінувати скороминуще.
• Найстрашніші вироки постановляють не судді, а сусіди.
• Невпинно вивчай ворога, і паніка охопить його.
• Хіба можна вилікувати націю, коли історію її хвороби не вивчено?
• Втомлений вбивствами не стоятиме в черзі по нагороди.
• Конкурентноспроможність — це питання моралі.
• Коли людину позбавляють права на місце у потойбічному світі, вона перетворює цей світ на пекло.
• Не можна сказати правду про життя, не втративши добрих стосунків із ним.
• Визнати талант іншої людини — це все одно, що поділитися часточкою власного безсмертя.
• Праведному помирати легко, а неправедному — бажано.
• Характеристика — це вже вирок.
• Зробитися хоробрим і жорстоким — означає підкоритись природі та її законам.
• Якщо не стане загрози війни, люди збожеволіють від миру.
• На вищому ступені індивідуальної свободи людина сама ставить завдання перед собою.
• Відштовхнути шляхетне створіння — ще гірше, ніж накласти на себе руки.
• Знайти себе — це означає знайти діло, для якого ти народився.
• Опікування власним добрим іменем свідчить про повагу до людей.
• Переконання — це перевдягнені інтереси.
• Про найважливіші речі розмовляють у вузькому колі. Це і є доказом існування всесвітньої змови.
• Що пізніше визнають нас, то довше пам'ятатимуть.
• Свята показують трудівникові, який жах — безробіття.
• Розум потворних здається сумнівним, зате краса замінює розум гарним.
• Страх смерті є узагальнювальним виявом страху перед істиною.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001