Речення
Ре́чення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів певної мови, що становить окрему, відносно незалежну думку; значеннєве, граматичне та інтонаційне ціле, що виражає якусь думку у відношенні її до дійсності одним словом чи сполукою слів.
Цитати про речення
ред.| — Людвіг Вітгенштайн |
Можливо, сенс писання й полягає в тому, щоби після тривалої і майже фізично нестерпної муки тобі зненацька розвиднілося і — о, яке щастя! — врешті написалося речення. Одне, але більш-менш пристойне, за яке не соромно.[2] |
|||||
| — Юрій Андрухович |
У речення кожного м'язи повинні бути такі, як у Кличка. А головне — письменник має вже першою фразою спіймати читача на гачок.[3] |
|||||
| — Анатолій Дімаров |
Окрасою речення є думка.[4] |
|||||
| — Євген Ященко |
Оскільки ми живемо у мові, то саме там потрібно, можна, варто шукати щастя. Бо саме там воно і є. Тож тільки перебуваючи у мові, його можливо переживати. А єдиною одиницею, в якій перебуває буття, є речення. Речення роблять зі світу буття, яке і є щастям. Життя речень виконує у бутті таку саму функцію, як обмін речовин, метаболізм в існуванні органічної матерії. Для якісного буття необхідний налагоджений реченнєвий обмін. Маючи доступ до атомів-слів, ми можемо поглинати світ у вигляді сполук-речень. Ми ж їх можемо розщеплювати, перетворюючи на ріст. І ми їх мусимо синтезувати самі.[5] — «Так, але…» |
|||||
| — Тарас Прохасько |
Речення художнє – як чаша терпіння. Воно повинне бути повним, але не переповненим.[6] — Записна книжка № 8. |
|||||
| — Григір Тютюнник |
Примітки
ред.- ↑ Теза 4. — С. 35. Вiтґенштайн, Людвіг. Trаctatus logico-filosoficus = Фiлософськi дослiдження / Пер. з нім. Євген Попович. — Київ: Основи, 1995. — 311 c.
- ↑ Нам усім пощастило, 2017, с. 7
- ↑ RECвізити1, 2015, с. 146
- ↑ Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
- ↑ 10 цитат з нової збірки есеїв Тараса Прохаська «Так, але …»
- ↑ Бути письменником, 2011, с. 347
Джерела
ред.- RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга перша. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 280 с. — ISBN 978-617-679-190-4
- Григір Тютюнник. Бути письменником: щоденники, записники, листи. — Київ: Ярославів Вал, 2011. — 440 с. — ISBN 978-617-605-007-0
- Юрій Андрухович. Нам усім пощастило. Розмови з Юрієм Андруховичем. — Брустурів: Discursus, 2017. — 240 с. — ISBN 978-617-7411-05-4
