Іван Мазепа

Іван Мазепа (пол. Jan Mazepa, рос. Иван Мазепа; 1639–1709) — український державний діяч, гетьман Лівобережної України (1687–1704), гетьман Війська Запорізького обох берегів Дніпра (1704–1709).

Іван Мазепа

Стаття у Вікіпедії

Роботи у Вікіджерелах

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

• Все гине там, де володар не є готовий кожної хвилини захищати свою владу, як лев, як вовк, як собака.

• Від поляків добра не чекати. Договору вічного миру вони досі не потвердили і не вписали в конституцію,— говорять, що склав його король, не Річ Посполита; багато Божих церков обернули на унію; минулого року головну соборну церкву у Львові відняли у православних і віддали уніятам. З поляками треба вестися обережно; хронікарі пишуть: як світ світом, так поляк русинові не буде братом — і досі вони показують це цілком явно. (1701)

• Наша гетьманська влада гідна такої пошани, щоб ви, менші, нас не вчили і не картали, але з самого послуху чинили те, що вам чинити велять і наказують. (до запорізьких козаків)

• Низове військо не на тому поклало свої основи, щоб мало шкодити християнам або своїй батьківщині, але на те звило там гніздо собі, щоб полем і морем воювати бусурменів і руйнувати їх поганські оселі.

• Я кличу всемогутнього Бога у свідки і заприсягаюся, що не заради високих почестей, не задля багатства або яких інших цілей, а для вас усіх, що є під моєю владою, задля жінок і дітей ваших, для добра матері нашої, бідної України, для користі всього народу українського, для піднесення його прав і вольностей хочу я за допомогою Бога так чинити, щоб ви з жінками вашими і отчизна не загинули ні під москалями, ні під шведами.

З Унівесалу 28 липня 1692р.

Універсал Мазепи

Усьому народові буває пожиточно й корисно тоді, коли всякого чину люди, не слухаючи жодних бунтівливих зваб та заколотних оман, тримаються постійно одного свого старшого, віддають йому щиро своє послушенство і неодмінно дотримуються існуючих порядків.

Названі й неназвані особи, котрі бігали за владою, не тільки самі на собі и на помічниках своїх пізнали нещастя й занепад, але за той їхній учинок немало потерпіла й Вітчизна — Україна.

Щоб ми зважили на свою цілість і в майбутньому житті, отож повинні запобігати тому, щоб вас ворожа омана та зваба не привели до розорення і викорінення.

З Листа до московських царів від 9 грудня 1692 р.

Є народне прислів’я, що тонучий і бритви хопиться, і часто те бувало, що люди з відчаю до неподобних удавалися речей.

Я знаю, що годі вступати в раду тому, кого не покликали.

З вірша «Всі покою щиро прагнуть»

Всі покою щиро прагнуть, А не в один гуж тягнуть; Той направо, той наліво, А всі браття, тото диво!

Од незгоди всі пропали, Самі себе звоювали.

Жалься, Боже, України, Що не вкупі має сини!

• Ей, братица, пора знати,

Ліпше було не родитись,

Аніж в таких бідах жити.

Самопали набувайте,

Острих шабель добувайте,

А за волю, хоч умріте,

І вольності бороніте.

Нехай вічна буде слава -

Же през шаблю маєм права!

Вислови І. Мазепи, подані в листі П. Орлика до Стефана Яворського, 20-ті рр. XVIII ст.

«Чи ж можливе діло, залишити живе, шукати мертвого і, відпливши від одного берега, другого не досягти?»

«Небезпечно буде, не кінчаючи однієї війни з ворогом, другу починати внутрішню».

«Коли б Богу так вірно і дбало служив, то діждав би найбільшого мздовоздаяння, а тут, хоч би в ангела перетворився, не міг би службою [Москві] та вірністю моєю жодної дістати подяки».

Інші цитати

Коли мене любиш, не забувай же, коли не любиш, не споминай же. — З листа до Мотрони Кочубеївни

• През незгоду усі пропали,

Самі себе звоєвали.

• Всі покою щиро прагнуть,

А не в один гуж тягнуть…

• Жалься, Боже, з України,

Що не вкупі має сини!

• Годі вступати в раду тому, кого не покликали.

• Та й що ж то за народ, коли про свою користь не дбає і очевидній небезпеці не запобігає?

• Що не всім нам пановати,

Не всім дано всеє знати

І речами керовати.

• Не маш любви, не маш згоди.

• Часто те бувало, що люди із відчаю до неподобних удавалися речей.

Про Мазепу

Укрїнсько-шведські воєнно-політичні союзи (марка)

• Всі ми за душу Хмельницького Богдана Бога молимо,— за те, що він визволив Україну з польського ярма, а твою душу і кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі!.. (слова старшини Мазепі стосовно московського панування)

	Мазепа програв — і тому його оголосили «зрадником». Якби він виграв — ніхто з нього зрадника б не робив. Так, як ніхто не вважав зрадником Джорджа Вашинґтона, який разом з однодумцями «зрадив» британській короні, відірвав британські ж землі від Англії і створив Сполучені Штати Америки. Так, як ніхто не вважає зрадником Симона Болівара, що «зрадив» іспанській короні й започаткував рух до незалежності іспанських же земель у Південній та Центральній Америці. — «Іван Мазепа і Росія».
	— Ярослав Дашкевич

	Про Івана Мазепу не скажеш краще за сказане в енцикло­педії «Києво-Могилянська Академія в іменах»: «1703-04 рр. на його кошти (200 000 золотих) збудовано камінний навчальний корпус, ві­домий сьогодні як «Мазепин», та Богоявленський собор Братського монастиря, КМА отримувала нові маєтності й щороку 1000 золотих на стипендії студентам, «всякому з малоросійських дітей хотячому вчитись», він поповнював бібліотеку «різними манускриптами», від­відував лекції і студентські диспути, «виголошував промови мовою Тита Лівія і Ціцерона». — «Енергія культури» (лекція) (2004)
	— Дмитро Павличко

	Вселенський патріархат заговорив про анафему Мазепі, тому що вона накладена на Мазепу суто з політичних мотивів. Тому що він боровся за незалежну українську державу. Щоб він не боровся – на нього наклали анафему.
	— Патріарх Філарет

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2001
• Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7