Чеслав Мілош

польський поет, перекладач, літературний критик, нобелівський лауреат (1980)

Чеслав Мілош (пол. Czesław Miłosz; 30 червня 1911, с. Шетейне, Кейданський район, Литва — 14 серпня 2004, Краків) — польський поет, прозаїк, перекладач, есеїст, літературознавець, дипломат, юрист. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1980 року. Лауреат Нейштадтської літературної премії (Neustadt International Prize for Literature, 1978). Кавалер ордену Білого Орла.

Чеслав Мілош
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі
Czesław Miłosz (1999)

Цитати ред.

  •  

Того, хто апелює до історії, перебивають нечасто. Мерці не воскреснуть, аби висунути свої заперечення[1].

  •  

Я не прихильник надто суб’єктивного мистецтва. Моя поезія була для мене засобом самоконтролю. Я міг по ній простежувати, де проходить лінія, за якою фальш тону засвідчує фальш позиції, — і намагатися цю лінію не переступати. Досвід воєнних років навчив мене, що не слід брати в руки перо тільки заради того, щоб сповістити іншим про свій відчай і внутрішнє сум’яття, — позаяк це дешевий товар, для виробництва якого потрібно надто мало зусиль, аби, займаючись подібною справою, відчувати до себе повагу; хто бачив мільйонне місто, перетворене на прах, кілометри вулиць, на яких не збереглося жодного сліду життя, ні кішки, ні бездомного собаки, — той з іронією пригадував описи пекла великого міста у сучасних поетів — насправді ж, пекла їхньої душі. Реальна “безплідна земля” набагато страшніше уявної[2].

  •  

Те, що діється в Росії і залежних від неї країнах, — це своєрідне божевілля. Не виключено, навіть цілком можливо, що Росія зможе нав’язати своє безумство всьому світу і що людство прийде до тями лише через двісті чи триста років[2]. — «Поневолений розум» (1953).

  •  

Філософія, яка випромінюється з Москви, — це філософія сили, вона має в своєму розпорядженні танки і літаки. Проти того, хто не хоче її визнати, звертається нищівна міць держави[2]. — «Поневолений розум» (1953).

  •  

Американці порівнюють демократію з незграбним плотом, на якому кожен весляр гребе в свою сторону. На тлі крику та взаємної лайки нелегко керувати в якому-небудь одному напрямку. У порівнянні з таким плотом бойова галера тоталітарної держави виглядає чудово. Трапляється, однак, що там, де розбивається швидкохідний тоталітарний корабель, пропливе незграбний пліт[2]. — «Поневолений розум» (1953).

  •  

Коли я предстану перед Зевсом, приблизно ось що я зможу сказати в своє виправдання. Багато людей змарнували життя на збирання поштових марок, старовинних монет або на вирощування рідкісних сортів тюльпанів. Я впевнений, що попри кумедність та марність їхніх маній, Зевс був до них милостивий, якщо ті люди вкладали в заняття всю свою пристрасть. Скажу йому: “Не моя вина, що ти створив мене поетом і наділив даром бачити одночасно, що відбувається в Небрасці та Празі, в балтійських країнах і на берегах Льодовитого океану. Я відчував, що якщо я щось із цим даром не зроблю, вірші мої будуть позбавлені для мене жодного смаку, а слава буде огидною. Пробач мені”. І, можливо, Зевс, який не назвав ідіотами збирачів старовинних монет та любителів тюльпанів, мене простить[2]. — «Поневолений розум» (1953).

Примітки ред.