Швідлер Мальвіна Зіновіївна
Мальвіна Зіновіївна Швідлер (1919, Одеса — 2011, Київ) — українська акторка. Заслужена артистка УРСР (1972), Народна артистка Україн (1996). Лауреат премії «Київська пектораль» (2000).
| Мальвіна Швідлер | |
 Стаття у Вікіпедії
|
Цитат
ред.Театр вічний. Все як в людей — помирає одна людина, а всі інші продовжують жити, так і з театром. Поки існує людство, він буде жити і змінюватися від смаку, інтелекту людей... Як тільки у дитини з'являються проблиски свідомості, вона влаштовує театр. А зміни в театральній моді — нормальне явище, так як театр народжується не на порожньому місці[1]. |
... в 37-му році я побачила московський театр, і познайомилася з театром Станіславського, Немировича-Данченка. Це був театр сучасних мені, але старших, ніж я тоді була, акторів. Я думаю, що хто не бачив Качалова, Тарасову, хто не бачив нашого київського генія Романова — той не знає, що таке театр.[1]. |
А я скажу, що театр є залежним від часу, міста, середовища, в якому він існує[1]. |
У театрі все має бути на своєму місці — мова, зовнішність, розум. Хоча я знала артистів — в житті дурних і навіть некрасивих людей, а на сцені думаючих, розумних красенів. Але це вже мова йде про талант від бога[1]. |
Нехай артист працює в рекламі — на те він і артист. Якщо він потім зможе зіграти «Царя Федора» як Смоктуновський — ніщо не може зіпсувати його[1]. |
Я завжди вміла триматися, навіть коли було дуже погано. Як в Одесі кажуть — хохмами відбивалася. Гумор — гірке відчуття. Мені здається, що люди, які їм володіють, більш тонко, гостро відчувають життя[1]. |
Наявність таланту в акторській професії складно довести. Є режисери, які бажають згорнути актора в баранячий ріг — тоді артисту дуже погано. Але кінцеву межу провести неможливо. Одному подобається гра, іншому — ні. З актриси можна зробити генія, а можна і ганчірку.[1]. |
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж и Мальвина Швидлер: «Мне всегда было ближе личное счастье, чем общественное» (російська). Детектор медіа. Процитовано 20 березня 2021.
