Швідлер Мальвіна Зіновіївна

українська акторка

Мальвіна Зіновіївна Швідлер (1919, Одеса — 2011, Київ) — українська акторка. Заслужена артистка УРСР (1972), Народна артистка Україн (1996). Лауреат премії «Київська пектораль» (2000).

Мальвіна Швідлер
Стаття у Вікіпедії

Цитат ред.

  •  

Театр вічний. Все як в людей — помирає одна людина, а всі інші продовжують жити, так і з театром. Поки існує людство, він буде жити і змінюватися від смаку, інтелекту людей... Як тільки у дитини з'являються проблиски свідомості, вона влаштовує театр. А зміни в театральній моді — нормальне явище, так як театр народжується не на порожньому місці[1].

  •  

Якщо в житті велике горе — є можливість піти від нього на сцену і забутися. Сцена змушує бути сильним[1].

  •  

... в 37-му році я побачила московський театр, і познайомилася з театром Станіславського, Немировича-Данченка. Це був театр сучасних мені, але старших, ніж я тоді була, акторів. Я думаю, що хто не бачив Качалова, Тарасову, хто не бачив нашого київського генія Романова — той не знає, що таке театр.[1].

  •  

А я скажу, що театр є залежним від часу, міста, середовища, в якому він існує[1].

  •  

У театрі все має бути на своєму місці — мова, зовнішність, розум. Хоча я знала артистів — в житті дурних і навіть некрасивих людей, а на сцені думаючих, розумних красенів. Але це вже мова йде про талант від бога[1].

  •  

Нехай артист працює в рекламі — на те він і артист. Якщо він потім зможе зіграти «Царя Федора» як Смоктуновський — ніщо не може зіпсувати його[1].

  •  

Я завжди вміла триматися, навіть коли було дуже погано. Як в Одесі кажуть — хохмами відбивалася. Гумор — гірке відчуття. Мені здається, що люди, які їм володіють, більш тонко, гостро відчувають життя[1].

  •  

Наявність таланту в акторській професії складно довести. Є режисери, які бажають згорнути актора в баранячий ріг — тоді артисту дуже погано. Але кінцеву межу провести неможливо. Одному подобається гра, іншому — ні. З актриси можна зробити генія, а можна і ганчірку.[1].

Примітки ред.