Яблонська Тетяна Нилівна

Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11(24) лютого 1917, Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописець.

Тетяна Яблонська

Пам’ятник Тетяні Нилівні Яблонській – народній художниці України, лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка, Герою України

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Поштова марка "Тетяна Яблонська "Льон". 1977", Пошта України, 2017

Більш ніж трирічна перерва в роботі різко відкинула назад. Всі тонкощі чисто живописних відчуттів були втрачені. Тут потрібно було б знову довго й уважно попрацювати з натури, щоб відновити ці забуті й по-справжньому ще не зміцнілі відчуття, але вже було не до того. Тут уже не до навчання. Повоєнний підйом духу, молодість, впевненість у собі, маса задумів. Пішли картина за картиною. Успіх за успіхом. — Про першу виставку на початку 1941-го

Задумала я цю річ у Шевченківських місцях, у селі Вільшана. Побачила у житті. Дід — у спогадах, молодиця — у мріях. Складна її доля — спочатку з виставки знімали, потім на Державну премію висували. Я люблю цю картину, може й тому, що вже й сама стала старою, і часто поринаю думками у минуле... — Про картину «Життя триває» (1971)

Картину «Перед стартом» зняли з підрамника, і вона довго валялася в підвалах Музею українського мистецтва. Замість премії вона отримала якісь лайливі епітети. Я вже точно забула. Якісь рецидиви формалізму, імпресіонізму тощо. — Про картину «Перед стартом» (1947)

Після поїздки до Італії я твердо переконалася, що у своїй творчості художник ніколи не має піклуватися про свою оригінальність, про самовираження і т.д., чим наповнені були, в основному, устремління «шукаючих» художників 60-х років. Порівняно з високим, щирим і чистим мистецтвом П’єро делла Франческа, Мазаччо, Гоццолі, Гірландайо, Мантеньї наші пошуки здалися мені самозакоханим кривлянням. — Про подорож до Італії 1972-го року

Поїздка до Італії 1972 року знову перевернула мою свідомість. Мистецтво раннього італійського Відродження вразило мене своєю найвищою духовністю і щирістю. Ніякої імітації будь-чого, а чисте прагнення висловити свої задуми якнайкраще, у міру власних сил і таланту. — Про подорож до Італії 1972-го року

Якось на вигоні за Седневом писала я маленьке озерце. Підійшов юнак і, здивований моїм вибором, став біля озерця, уважно його роздивляючись. «Постійте, будь ласка, хвилиночку», — кажу хлопцеві. Подивившись на етюд, юнак мовив: «Може, шедевр буде?» Ця картина викликала багато відгуків. Кожен розумів її зміст по-своєму. Він і для мене певною мірою — таємниця. — Про картину «Юність»

Цитати про Тетяну Яблонську

	Картини лишилися на тих цвяшках, які забивала мама, палітри висять так, як вона їх повісила. Не хочу нічого чіпати, мені дуже цікаво бути в цій атмосфері — все лишилося таким, як за її життя.
	— Гаяне Атаян, донька Тетяни Яблонської

	Панорамний пейзаж мама зобразила дуже точно, на картині є всі будинки, які були тут у 1976-му. Минуло 40 років і пейзаж тепер зовсім інакший — територію майже не видно за забудовами. — Про картину «Зима в старому Києві»
	— Гаяне Атаян

	Яблонська — це росіянка, яка свідомо ідентифікує себе як українку. Вона вдягається у національне вбрання і в ньому себе зображує. Її вчитель, Кричевський, одягає на себе кожух, а вона одягає на себе хустку і запаску. Це свідома солідаризація з ним. А з іншого боку, вона залишається жінкою оцього радянського істеблішменту.
	— Діана Клочко

	Яблонська — це ще одне велике питання. З одного боку, вона учениця Кричевського, яка його буквально рятувала, коли його виселили за межі Києва в Ірпінь, і вона йому возила продукти. З іншого боку, її творчий шлях пов’язаний з тим, як вона викладала.
	— Діана Клочко