Яблонська Тетяна Нилівна
Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11(24) лютого 1917, Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописець.
| Тетяна Яблонська | |
| |
| Пам’ятник Тетяні Нилівні Яблонській – народній художниці України, лауреату Національної премії ім. Т. Шевченка, Герою України | |
 Стаття у Вікіпедії
| |
 Медіафайли у Вікісховищі
|
Цитати
ред..jpg)
Більш ніж трирічна перерва в роботі різко відкинула назад. Всі тонкощі чисто живописних відчуттів були втрачені. Тут потрібно було б знову довго й уважно попрацювати з натури, щоб відновити ці забуті й по-справжньому ще не зміцнілі відчуття, але вже було не до того. Тут уже не до навчання. Повоєнний підйом духу, молодість, впевненість у собі, маса задумів. Пішли картина за картиною. Успіх за успіхом[1]. — Про першу виставку на початку 1941-го |
Задумала я цю річ у Шевченківських місцях, у селі Вільшана. Побачила у житті. Дід — у спогадах, молодиця — у мріях. |
Картину «Перед стартом» зняли з підрамника, і вона довго валялася в підвалах Музею українського мистецтва. Замість премії вона отримала якісь лайливі епітети. Я вже точно забула. Якісь рецидиви формалізму, імпресіонізму тощо[1]. — Про картину «Перед стартом» (1947) |
Після поїздки до Італії я твердо переконалася, що у своїй творчості художник ніколи не має піклуватися про свою оригінальність, про самовираження і т.д., чим наповнені були, в основному, устремління «шукаючих» художників 60-х років. Порівняно з високим, щирим і чистим мистецтвом П’єро делла Франческа, Мазаччо, Гоццолі, Гірландайо, Мантеньї наші пошуки здалися мені самозакоханим кривлянням[1]. — Про подорож до Італії 1972-го року |
Поїздка до Італії 1972 року знову перевернула мою свідомість. Мистецтво раннього італійського Відродження вразило мене своєю найвищою духовністю і щирістю. Ніякої імітації будь-чого, а чисте прагнення висловити свої задуми якнайкраще, у міру власних сил і таланту[1]. — Про подорож до Італії 1972-го року |
Якось на вигоні за Седневом писала я маленьке озерце. Підійшов юнак і, здивований моїм вибором, став біля озерця, уважно його роздивляючись. |
Цитати про Тетяну Яблонську
ред.Картини лишилися на тих цвяшках, які забивала мама, палітри висять так, як вона їх повісила. Не хочу нічого чіпати, мені дуже цікаво бути в цій атмосфері — все лишилося таким, як за її життя[2]. |
|||||
| — Гаяне Атаян, донька Тетяни Яблонської |
Панорамний пейзаж мама зобразила дуже точно, на картині є всі будинки, які були тут у 1976-му. Минуло 40 років і пейзаж тепер зовсім інакший — територію майже не видно за забудовами[2]. — Про картину «Зима в старому Києві» |
|||||
| — Гаяне Атаян |
Яблонська — це росіянка, яка свідомо ідентифікує себе як українку. Вона вдягається у національне вбрання і в ньому себе зображує. Її вчитель, Кричевський, одягає на себе кожух, а вона одягає на себе хустку і запаску. Це свідома солідаризація з ним. А з іншого боку, вона залишається жінкою оцього радянського істеблішменту[3]. |
|||||
| — Діана Клочко |
Яблонська — це ще одне велике питання. З одного боку, вона учениця Кричевського, яка його буквально рятувала, коли його виселили за межі Києва в Ірпінь, і вона йому возила продукти. З іншого боку, її творчий шлях пов’язаний з тим, як вона викладала[3]. |
|||||
| — Діана Клочко |
Примітки
ред.
