Якубова Лариса Дмитрівна

Якубова Лариса Дмитрівна (нар. 21 липня 1967 Донецьк, Україна) — українська історикиня. Доктор історичних наук (2007), старша наукова співробітниця (2007), завідувач відділу Інституту історії НАН України. Член-кореспондент Національної академії наук України (2018). Заслужена діячка науки і техніки України (2016).

Лариса Якубова

Стаття у Вікіпедії

Цитати

Але якщо так сильно хочеться почитати щось ірраціональне, візьміть Новий, Старий Заповіт чи Коран. Це дасть вам основи.

Емоціями про втрачену імперію дуже вдало користуються ті, хто генерує сенси «руского міра». Вони атакують праву півкулю мозку людини розмовами про народ-страждалець, народ-богоносець. І ось ми бачимо докторів економічних, фізичних, математичних та інших наук, які схожі на ментально неповноцінних людей, не здатних скласти два плюс два.

Зараз світ перебуває в стадії чорної діри, і незрозуміло поки що – затягне нас усіх до неї безповоротно чи виникне якийсь новий світ.

Інформаційне середовище, в якому існує «рускій мір» – це такий суцільний цитатник сказаного, написаного різними персонами, які пережили руйнацію свого внутрішнього світу. І, як правило, всі ці цитати вихоплені з контексту.

Коли я писала про путінізм, він ще був у транзиті до тоталітарного проєкту. Зараз він на наших очах трансформується в глобальний фашизм, що ставить завдання переформатувати світ на тих засадах, які він вважає за потрібні. Тепер це виклик всьому людству.

Найстрашніше, що світові лідери, на яких зараз весь тягар відповідальності за майбутнє планети, досі не розуміють, з чим вони мають справу. Російська душа для них все ще «загадкова». Але загадкова вона для них не тому, що є такою, яку неможливо пізнати. Як не можна знайти чорну кішку в темній кімнаті, так і неможливо зрозуміти цю «загадкову душу», якщо ти не є носієм російської мови або добре не володієш нею.

Тепер я вивчаю думки, висловлювання політичних пігмеїв, виродків, збоченців, деградантів та лицемірів. Але роблю це через біль та жах, тому що хтось має це робити професійно.

Рашизм – дуже влучна характеристика сучасної, третьої форми російського історичного фашизму.

«Рускій мір» – ірраціональний продукт. Він почав формуватися давно, зміцнювався протягом усього 20 сторіччя. Його ідеї дуже тісно корелюють із тим, що називають «національним психотипом», з національним характером росіян. Тому цей продукт і поширюється подібно до лісової пожежі.

«Рускій мір» виходить далеко за межі РФ під егідою так званої «тисячолітньої російської цивілізації». Хоча кожен справжній історик скаже, що це – оксюморон. Це абсолютно не науково. Вони працювали над просуванням «руского міра» багато років, але його ніхто не помічав. Цю маркетингову, місіонерську діяльність видавали під соусом так званої soft power, «м'якої сили». Але крім неї вони всі ці роки експортували війни.

«Рускій мір» є світоглядною системою людей з катастрофічним складом мислення. Тому я часто порівнюю його з тоталітарною деструктивною сектою. Якщо перекладати на просту, не наукову мову, її члени хворі на соціальну шизофренію.

Світоглядна бульбашка «руского міра» сформована на ірраціональних засадах значною мірою завдяки його ідеологам, які були далекими від того, що називають психічно здоровими людьми. Багато хто з них знаходився в стані проживання катастрофічного досвіду. У того ж Лева Гумільова складна історія репресованого роду та драматична його особиста історія.

У членів секти в голові стоять блоки на будь-яку інформацію, що суперечить їхньому світогляду. Якщо вони почнуть її сприймати, то почнеться буквально фізіологічна ломка. Те саме відбувається з адептами «руского міра».

Фактично Росія з її білим терором і стала першою в світі версією тоталітарного політичного проєкту. Але він не залишив довгого шляху в історії, тому що братушки не встигли розгулятися. Цей «білий рух» швидко згорнувся, тому що його поглинув і переміг страшніший тоталітаризм – червоний.

Рашизм — чорносотенно-білогвардійсько-чекістська тоталітарна ідеологія і практика з низкою специфічних ознак, обумовлених гібридним характером російського політичного проекту і обставинами постмодерну.