Ян Артюс-Бертран

Ян Артюс-Бертран (фр. Yann Arthus-Bertrand; нар. 13 березня 1946, Париж) — французький режисер документальних фільмів, фотограф, фотожурналіст, кавалер ордену Почесного легіону і володар безлічі нагород. Засновник і глава фотоагентства Altitude, засновник фонду GoodPlanet. Був режисером екологічного фільму «Дім» (Home) (спільна робота з Люком Бессоном).

Ян Артюс-Бертран

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Для «Людини» ми провели понад 2 тисячі інтерв’ю, під час яких ставили людям питання і про природу та екологію, але жодного разу не отримали цікавої відповіді на них. Людей це особливо не чіпає. Хіба що президент Уругваю дав хорошу відповідь. — Про знімання стрічки «Людина»

Коли нас буде 9 мільярдів, нам буде дуже тісно. Плюс зміни клімату, виснаження ресурсів, проблема біженців, економічна криза – це неодмінно проявиться. У майбутньому нам потрібно буде навчитися жити разом та приймати відмінності один одного. Це головне, що я хотів розповісти своєю картиною. Я більше не говорю про катастрофи, а говорю про кохання. І це куди легше емоційно, ніж знімати фільм про танення льодовиків чи знищення лісів. Та й ці теми людям уже просто набридли.

Ми їздили до таких країн, як Руанда та Камбоджа, де відбувалися геноциди, в Україну після революції, до Центральної Африки, Ізраїлю та Палестини. В Америці ми розмовляли з ветеранами. Порушувалися питання гомофобії, життя біженців, ми шукали відповідних героїв. Це все робота наших журналістів. А якщо ми говорили про сенс життя, щастя, смерть, любов, то до нас у фільм міг потрапити і водій таксівки, який віз нас на летовище, і покоївка в готелі, де ми зупинялися. — Про героїв стрічки «Людина»

Насправді я сам провів, напевно, лише п’ять інтерв’ю – найбільш важливих: З Пан Гі Муном, Біллом Гейтсом – це ті люди, які хотіли, щоб я сам з ними поспілкувався. Але я стежив за роботою журналістів, дивився все, що вони відзняли, без винятку. І за всім під час зйомок стежив – світлом, постановкою кадру, так само, як і за процесом монтажу. Ну і, крім того, для проєкту дуже важливо було відібрати тих журналістів, які вміють працювати з людьми, можуть приносити особистісне в розмови... — Про знімання стрічки «Людина»

Нині ж, виходячи зі стандартів, журналісти, коли беруть коментар чи інтерв’ю, мають бути максимально відстороненими. А в нашому випадку, як на мене, головне, щоб сам журналіст міг страждати і плакати. Тільки якщо він, співрозмовник, був залучений, герої могли сказати йому щось важливе. Про знімання стрічки «Людина»

Раніше, у 1980-х, у мене були друзі, які багато заробляли фотографією, а зараз уже неможливо з цього прожити. Незважаючи на те, що я дуже люблю фотографувати, я відчуваю, що в кіно можна передати більше емоцій. Мені зараз там комфортніше. Мені здається, що я знайшов свою систему.

Фільм – це не те, що ти робиш сам. Це і журналісти, і оператори, і монтажери, і дистриб’ютори. А, наприклад, фотографія – це одноосібна робота. Я думаю, що найголовніше для режисера – знайти хорошу команду. І я знаю, що зі мною непросто працювати.

Фільм «Людина» показав мені, чим хочу займатися в житті. Мені пощастило, що ми знайшли фінансування, і мені дійсно вдалося зробити те, що я хотів. [...] Ми обрали новий художній шлях. У цьому фільмі є незграбні речі та потертості. Я це визнаю. Але мені здається, що ми знайшли щось нове та гарне.

Я вже 30 років говорю про екологічні катастрофи. Бачу, в який бік рухається світ, і розумію, що на нас чекає дуже складне майбутнє. Насправді дивишся на цифри, а вони щороку кажуть, що цей – найспекотніший. Але ми всі живемо у якомусь колективному запереченні та відмовляємося визнати, що наша цивілізація сама себе руйнує.

Я думаю, що коли ми говоримо про людство, ми так само говоримо про екологію. Адже людина – це також частина природи. І зараз усі неурядові організації опікуються питаннями, як людям жити разом, як перемогти бідність. Я думаю, що тільки коли ми навчимося жити разом, ми зможемо вирішити усі наші проблеми.