Ященко Євген Григорович

український есеїст і афорист

Євген Григорович Ященко (нар. 1937 - 2020) — український есеїст і афорист[1].

Ященко Євген Григорович

Цитати

ред.
  • Брехуни знають правду.
  • Вміння заощаджувати мудрість — наймудріше вміння.
  • Герої гинуть, а не гниють.
  • Вічна проблема розумного — не пошитися в дурні.
  • Здатність міняти погляд дає змогу розширювати світогляд.
  • Все залежить від того, наскільки вдалою є традиція.
  • Всі спроби вижити ціною зради істини переходять у самознищення.
  • Вміння ловити людей на брехні ще не говорить про любов до правди.
  • До могили потрапляє все, а в першу чергу — невисловлені думки.
  • Загибель — це привілей.
  • Знудьгована людина і смерть швидко знаходять одна одну.
  • Дотримай слова, і світ впаде до твоїх ніг, як стиглий плід.
  • Земля має належати тим, хто любить її.
  • Земля і зброя дають волю.
  • Здатність шанувати — ознака еліти.
  • Життя вільних громадян у вільній країні примушує їх бути рабами обов'язку.
  • Для дурнів не існує незрозумілих речей.
  • Еволюція не може йти швидше за зміну поколінь.
  • Думка про смерть відганяє нудьгу.
  • Мистецтво — це пам'ять про життя.
  • Окрасою речення є думка.
  • Вчасна похвала творить долю.
  • Що зненавиділи у дитинстві — ненавидіти будете все життя.
  • Підвищення культурного рівня населення на сантиметр піднімає добробут суспільства на метр.
  • Не стане благородних, то не буде нічого.
  • Страх самоти створює натовп, а натовп навіює жах.
  • Туга за минулими перемогами свідчить про сучасний розгром.
  • Ухиляючись від боротьби за існування, людина ставить на собі хрест.
  • Не перетворитися на раба аудиторії — ось про що забувають наші улюблені оратори.
  • Я на все здатний, але мушу робити тільки те, що вмію робити тільки я.
  • Невисловлені думки отруйні.
  • Час — ворог кожного, хто не вміє з нього користатись.
  • Сім смертних гріхів: заздрість, ледарство, скнарість, ненажерливість, гнів, хтивість і пиха — виявилися головними правами людини.
  • Коли слово наповнюється бажаним змістом, воно стає вагомим.
  • Нагадування про вічне привчають цінувати скороминуще.
  • Найстрашніші вироки постановляють не судді, а сусіди.
  • Невпинно вивчай ворога, і паніка охопить його.
  • Хіба можна вилікувати націю, коли історію її хвороби не вивчено?
  • Втомлений вбивствами не стоятиме в черзі по нагороди.
  • Конкурентноспроможність — це питання моралі.
  • Коли людину позбавляють права на місце у потойбічному світі, вона перетворює цей світ на пекло.
  • Не можна сказати правду про життя, не втративши добрих стосунків із ним.
  • Визнати талант іншої людини — це все одно, що поділитися часточкою власного безсмертя.
  • Праведному помирати легко, а неправедному — бажано.
  • Характеристика — це вже вирок.
  • Зробитися хоробрим і жорстоким — означає підкоритись природі та її законам.
  • Якщо не стане загрози війни, люди збожеволіють від миру.
  • На вищому ступені індивідуальної свободи людина сама ставить завдання перед собою.
  • Відштовхнути шляхетне створіння — ще гірше, ніж накласти на себе руки.
  • Знайти себе — це означає знайти діло, для якого ти народився.
  • Опікування власним добрим іменем свідчить про повагу до людей.
  • Переконання — це перевдягнені інтереси.
  • Про найважливіші речі розмовляють у вузькому колі. Це і є доказом існування всесвітньої змови.
  • Що пізніше визнають нас, то довше пам'ятатимуть.
  • Свята показують трудівникові, який жах — безробіття.
  • Розум потворних здається сумнівним, зате краса замінює розум гарним.
  • Страх смерті є узагальнювальним виявом страху перед істиною.

Примітки

ред.

Джерела

ред.