Fata Morgana

«Fata Morgana» (укр. Марево про землю) — повість Михайла Коцюбинського, присвячена темі змін в українському селі на початку XX століття та революції 1905–1907 років.

Цитати

Земля! Бренькнуло слово, як висока струна, і настроїло серце. Давнє, знайоме й близьке слово. Це не той сірий жорстокий клапоть, що як п'явка тягне з людини сили, а сам родить будяк; це щось чарівне, принадне, що одвіку манить стомлену душу, переливається, грає на сонці як мрія, як щось невимовне, од чого змінилася б доля і вище піднялись би води життя понад берегами.

Бідний розкидає, а багатий збирає.

Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься.

Не слухай, бо сало потонша з досади.

От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер віддай між люди на поневіряння.

В одній хаті жили два вороги, і хоч кожен з них поринав у власні думки і навіть тікав од другого, проте доволі було якоїсь дрібнички — і злість тіпала обома, немов пропасниця.

Вам дають жменьку пшона, а забирають всі ваші яйця або ріжуть вас на юшку.

Наша доля така — робім і грудьми, та не будемо людьми.

Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву, як завжди по службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як в будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами.

Джерела

• «Fata Morgana» на сайті livelib.ru