Ярошинська Євгенія Іванівна
Євге́нія Іва́нівна Яроши́нська (18 жовтня 1868, Чуньків, нині Заставнівський район, Чернівецька область — 21 жовтня 1904, Чернівці) — українська феміністська письменниця, перекладачка, етнографка, фольклористка, освітянка, громадська діячка на Буковині.
Євгенія Ярошинська | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Моє образованє було виключно німецьке, бо хоть в нашім домі говорилось по-руськи, то, пішовши до шкіл в Чернівцях, не чула-м нічого про руськість, бо там все було німецьке[1]. |
Про Євгенію Ярошинську
ред.Любов до української літератури Ярошинська відкрила завдяки україномовній газеті “Буковина”, яку заснувало літературне товариство «Руська бесiда» на чолі із Юрієм Федьковичем в Чернівцях. Цей часопис згуртував навколо себе найкращих письменників Буковини[1]. — «Євгенія Ярошинська – одна з перших феміністок Буковини» |
|||||
— Мар'яна Шевелєва |
У 1880-90-х роках письменниця окрім пісень почала збирати зразки народно-прикладного мистецтва – малюнки вишивок, писанки, предмети одягу. До цієї колекції також додалися народні описи про небесні світила, легенди, календар народних свят і навіть гербарій лікарських рослин із детальним описом і поясненнями. Замальовки з української вишивки, які копіювала Ярошинська, неодноразово публікувалися в чеських та німецьких журналах[1]. — «Євгенія Ярошинська – одна з перших феміністок Буковини» |
|||||
— Мар'яна Шевелєва |
Влітку 1891 року Євгенія разом із діячами української культури Галичини поїхала до Праги на етнографічну виставку. У чеській столиці Ярошинську вразили місцеві мешканки, які були реалізовані не тільки в побутовій сфері, а і в соціальній та культурній. Приклад чешок надихнув фольклористку зайнятися громадською діяльністю. Євгенія стала однією із найактивніших членкинь товариства «Жіноча громада». Окрім цього, організувала центри жіночого руху в селах[1]. — «Євгенія Ярошинська – одна з перших феміністок Буковини» |
|||||
— Мар'яна Шевелєва |
Натхнення для своєї творчості вона черпала з криниці народної поезії та неповторних українських образів. Творчий спадок Євгенії налічує оповідання, казки, новели, нариси й повісті. А також статті на фольклорно-етнографічну тематику, збірки пісень тощо. |
|||||
— Мар'яна Шевелєва |
Примітки
ред.