Івченко Борис Вікторович
Бори́с Ві́кторович І́вченко (29 січня 1941, Запоріжжя — 28 червня 1990, Київ) — український кінорежисер та актор. Син українського кінорежисера Віктора Івченка.
Івченко Борис Вікторович | |
Стаття у Вікіпедії |
Цитати
ред.- Про нього
«У Борисові віддзеркалилися кращі риси наших батька й матері. Він був інтровертом: із тих, кого не потрібно розважати. У школі йому було нецікаво; Боря, як кажуть, «погано навчався», натомість – багато читав (це були твори, які «випереджали» його вік) і робив гумористичні замальовки... |
|||||
— Наталя Івченко, сестра Б. Івченка: |
«Боря пломенів якоюсь надзвичайно світлою аурою; улюбленою ж його фразою були слова: «Ми перезнімемо». |
|||||
— Віталій Зимовець, кінооператор:: |
«Режисура Бориса Івченка була тихою, але чіткою. Він знімав про любов!!! Так, із трьома знаками оклику. По смерті Івана Миколайчука Боря втратив інтерес до життя». — про оцінку творчості кінорежисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним" |
|||||
— Іван Гаврилюк, народний артист України: |
«Борис любив професію, як жінку. У роботі був делікатним і до безумства скромним, сильно любив акторів, довіряв їм. Іван Миколайчук був його найближчим другом. Їхня дружба зародилася під час зйомок «Аннички»». — про ставлення до роботи режисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним" |
|||||
— Кость Степанков, народний артист СРСР: |
«Погляньмо на портрет Бориса! Яку прекрасну мить упіймав Віталій Зимовець! Це фото й нині нас об’єднує. І допоки палає свіча – допоки триває життя. Так, по смерті Івана Миколайчука Борис нас уже не чув… Боря допомагав Іванові з «Вавилоном ХХ»: навіть в одному з епізодів знявся». — про значення режисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним" |
|||||
— Раїса Недашківська, народна артистка України: |
Примітки
ред.