Івченко Борис Вікторович

український актор і режисер

Бори́с Ві́кторович І́вченко (29 січня 1941, Запоріжжя — 28 червня 1990, Київ) — український кінорежисер та актор. Син українського кінорежисера Віктора Івченка.

Івченко Борис Вікторович
Стаття у Вікіпедії

Цитати ред.

Про нього
  •  

«У Бо­ри­сові віддзер­ка­ли­ли­ся кращі ри­си на­ших бать­ка й ма­тері. Він був інтро­вер­том: із тих, ко­го не потрібно роз­ва­жа­ти. У школі йо­му бу­ло неціка­во; Бо­ря, як ка­жуть, «по­га­но на­вчав­ся», на­томість – ба­га­то чи­тав (це бу­ли тво­ри, які «ви­пе­ре­д­жа­ли» йо­го вік) і ро­бив гу­мо­ри­с­тичні за­ма­ль­ов­ки...

Бо­ри­са мож­на вва­жа­ти «ви­роб­нич­ни­ком»: з три­над­ця­ти років він пра­цю­вав на знімаль­но­му май­дан­чи­ку, а, по­до­рослішав­ши, був прак­тич­но го­то­вий до ро­бо­ти в кіно. Бо­ря по­чав тру­ди­ти­ся ра­зом із бать­ком. І в цьо­му кри­ли­ся склад­нощі. А ще Бо­рис мав ко­ло­саль­ний пе­да­гогічний та­лант, як і бать­ко». — про походження "У роботі був делікатним і до безумства скромним"

  — На­та­ля Івчен­ко, се­с­т­ра Б. Івчен­ка:
  •  

«Бо­ря пло­менів яко­юсь над­зви­чай­но світлою ау­рою; улюб­ле­ною ж йо­го фра­зою бу­ли сло­ва: «Ми пе­резніме­мо».

...Уже пер­ший фільм Бо­ри­са Івчен­ка ко­рот­ко­ме­т­раж­ний чор­но-білий «Ан­т­ракт» (йо­го дип­лом­на ро­бо­та) – оповідь про відомого (не тільки в тодішньо­му СРСР, а й у світі) міма Ле­оніда Єнгіба­ро­ва – вирізняється по­етич­ним сти­лем ви­ко­нан­ня». — про постать режисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним"

  Віталій Зи­мо­вець, кіно­о­пе­ра­тор::
  •  

«Ре­жи­су­ра Бо­ри­са Івчен­ка бу­ла ти­хою, але чіткою. Він знімав про лю­бов!!! Так, із трьо­ма зна­ка­ми ок­ли­ку. По смерті Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка Бо­ря втра­тив інте­рес до жит­тя». — про оцінку творчості кінорежисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним"

  Іван Га­в­ри­люк, на­род­ний ар­тист Ук­раїни:
  •  

«Бо­рис лю­бив про­фесію, як жінку. У ро­боті був делікатним і до бе­зум­ст­ва скром­ним, силь­но лю­бив ак­торів, довіряв їм. Іван Ми­ко­лай­чук був йо­го най­б­лиж­чим дру­гом. Їхня друж­ба за­ро­ди­ла­ся під час зйо­мок «Ан­нич­ки»». — про ставлення до роботи режисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним"

  Кость Сте­пан­ков, на­род­ний ар­тист СРСР:
  •  

«По­глянь­мо на пор­т­рет Бо­ри­са! Яку пре­крас­ну мить упіймав Віталій Зи­мо­вець! Це фо­то й нині нас об’єднує. І до­по­ки па­лає свіча – до­по­ки три­ває жит­тя. Так, по смерті Іва­на Ми­ко­лай­чу­ка Бо­рис нас уже не чув… Бо­ря до­по­ма­гав Іва­нові з «Ва­ви­ло­ном ХХ»: навіть в од­но­му з епізодів зняв­ся». — про значення режисера "У роботі був делікатним і до безумства скромним"

  Раїса Не­дашківська, на­род­на ар­ти­ст­ка Ук­раїни:

Примітки ред.