Їсти, молитися, кохати
«Їсти, молитися, кохати» (англ. Eat, Pray, Love: One Woman's Search for Everything Across Italy, India and Indonesia) — мемуарний роман американської письменниці Елізабет Ґілберт про пошуки себе, свого щастя, самоідентифікацію, гармонію й релігію, випущений у 2006 році. Українською мовою вийшов у «Видавництві Старого Лева» у 2015 році в перекладі Ярини Винницької.
Цитати
ред.«Пошуки правди – це вам не бої без правил».[1] |
«…я вже таки сягнула віку, коли жінка має добре подумати, перш ніж запрошувати кароокого красеня до свого ліжка для того, щоб забути іншого».[2] |
«Так само, коли виникає запитання про те, у якого Бога я вірю, моя відповідь завжди і повсякчас – я вірю у величного Бога».[5] |
«Якщо хочеш пізнати людину по-справжньому, розлучися з нею».[7] |
«…якщо хочеш, щоб хтось, кого ти добре знаєш, став для тебе незнайомцем, розлучись із ним».[7] |
«Залежність – риса будь-якого любовного роману, що базується на пристрасті».[8] |
«Тому що Бог ніколи не грюкне дверима перед твоїм носом, не вручивши попередньо пачки цукерок».[10] |
«Ти подивися на світ через серце. Тільки так ти пізнаєш Бога».[11] |
«Бо неможливо існувати гармонійно між двох крайнощів».[13] |
«…чітко висловлюй свої побажання. Роби свою справу. Повір, її принаймні розглянуть і візьмуть до уваги».[14] |
«Кожне велике місто західного світу має сталий перелік речей, які можна побачити у всіх великих містах».[15] |
«Обличчя – це прозорий передавач усіх моїх думок».[16] |
«…просто безумство – вживати антидепресанти, приїхавши до Італії. Як можна тут депресувати?».[17] |
«… таблетки завжди мають бути найостаннішим пунктом із переліку всіх доступних засобів боротьби (про депресію)».[18] |
«…якщо ти не висипаєшся, то не маєш сил витягнути себе з канави…».[19] |
«Досвід нам показує, що довколишній світ – це не дитячий садочок».[20] |
«Ніколи не забувай, як ти цілком несподівано впізнала у собі власного найкращого друга».[20] |
«Загалом американці не вміють розслаблятися і отримувати чисту насолоду. Наша нація шукає розваг, а не насолоди».[22] |
«Краса байдикування є метою твоєї роботи, кінцевим результатом, якого всі прагнуть».[23] |
«Мистецтво перетворити зо два простих продукти на свято шлунка, чи зустріч кількох приятелів – на фестиваль. Будь-хто з талантом до щастя може це зробити, не конче багач».[23] |
«… ніколи не використовуй знову тіло чи емоції іншої людини як боксерську грушу для власних нереалізованих прагнень».[24] |
«…римські чоловіки до смішного, до болю, до абсурду прекрасні. Навіть прекрасніші за римських жінок, чесно кажучи. Італійські чоловіки чарівні тією ж чарівністю, що й французькі жінки – важлива найменша деталь на шляху до досконалості. Вони схожі на пуделів, що беруть участь у шоу. Іноді вони такі гарні, що мені хочеться аплодувати».[25] |
«Ми можемо змінити дружину, роботу, громадянство чи навіть репутацію. Але ніколи не можемо поміняти команду, за яку вболіваємо».[26] |
«Коли постарію, я би хотіла бути схожою на Рим».[27] |
«… кожен, хто був у Римі й не бачив Пантеон, неодмінно мусить іще раз привезти сюди свій зад».[28] |
«…якщо все в руках Господа і ніхто не знає, що на нас чекає».[29] |
«…тужити за подорожами, коли ти вже мандруєш, це якась жадібна параноя».[30] |
«А неаполітанські жінки – взагалі щось особливе».[31] |
«…ніхто (а надто діти) не знає, що насправді відбувається всередині подружжя».[32] |
«Але хто з нас не приносить своїх жертв?».[33] |
«Люди часто розмножуються саме з цієї причини – заради страхування від майбутніх жалів».[36] |
«…ще ніхто не вмирав від розподілу меблів».[37] |
«Найскладніше – це емоційна віддача, удар якої тебе просто вбиває; це шок від того, що ти ступаєш за межі усталеного способу життя і втрачаєш весь той затишний комфорт, що так часто утримує людей разом і назавжди. Створивши сім’ю з іншою людиною – це найзначніший в американському (чи будь-якому іншому) суспільстві спосіб, завдяки якому ми можемо утвердити нашу власну цілісність і цінність».[38] |
«Венеція пасує для того, щоб помирати тут повільною смертю від алкоголізму або втрачати тих, кого любиве».[40] |
«Венеція прекрасна так, як прекрасні фільми Берґмана. Можна ними насолоджуватись, але не потрібно в них жити».[40] |
«Венеція – наче привид під зернистим листопадовим небом. Місто рипить і похитується, мов рибацький причал».[40] |
«День подяки – це хороше свято, щось таке, чим американці можуть легко пишатися, єдине національне свято, яке ще остаточно не скомпрометоване. Це день благодаті, подяк, єдності і, так, насолоди».[42] |
«Жодне місто не зможе існувати в мирі, навіть з найкращими законами, - писав Платон, - якщо його мешканці лише святкують, п’ють і виснажують себе одними лише любощами».[43] |
«…нічому і нікому в цьому світі не можна довіряти. Бо той світ такий продажний, брехливий, хиткий, істеричний і несправедливий, що довіряти можна тільки тому, що ти відчуваєш власними органами чуття. Тому почуття такі важливі для італійців. Тому, стверджував Барзіні, італійці толеруватимуть жахливо некомпетентних генералів, президентів, тиранів, професорів, бюрократів, журналістів і керівників промисловості, але ніколи не терпітимуть некомпетентних «оперних співаків, диригентів, балерин, повій, акторів, режисерів, кухарів, кравців…».[44] |
«У світі, де так багато хаосу, катастроф та обману, вірити можна лише красі. Тільки мистецьку досконалість не можна підкупити. Задоволенням не можна торгувати. І часом смачна страва – єдина справжня валюта».[44] |
«Вам дано життя і ваш обов’язок (а також людське призначення) віднайти щось прекрасне у житті, байдуже, яке воно маленьке».[45] |
«…збільшення однієї людини – возвеличення її життя і розширення її горизонтів – найцінніша у світі річ. Навіть якщо ти це зробила не для когось іншого, а для себе».[46] |
«…бажання – це помилка на стадії проектування».[48] |
«…людська невдоволеність – це просто хибна само ідентифікація».[48] |
«Ми нещасні, бо вважаємо себе окремими смертними істотами з власними страхами, недоліками, претензіями».[48] |
«Ми не бачимо, що всередині нас усіх є вище Я, вічне й умиротворене. Це вище Я і складає нашу справжню ідентичність, універсальну і божественну».[48] |
«…неможливо отримати справжнє знання без посередництва гуру...».[51] |
«… коли щиро прагнеш зустріти гуру, то неодмінно його зустрінеш».[52] |
«Медитація – це одночасно якір і крила йоги».[53] |
«Молитва – це акт розмови з Богом, а медитація – акт слухання».[54] |
«Бога ще називають присутністю, адже Бог є тут і зараз. Єдине місце, де його можна знайти – це тут, а єдиний час – це зараз».[55] |
«Мантра має подвійну функцію. По-перше, вона дає розуму хоч якесь заняття… Ще одне завдання мантри – перевезти вас в інший стан, як на човні, через бурхливі хвилі розуму».[55] |
«...Індіанці племені лакота вважають, що дитина, яка не може спокійно сидіти, це напіврозвинута дитина».[56] |
«Найкращий спосіб забрати в дитини іграшку – це відволікти її увагу і дати для забави щось інше. Відволікай його увагу. Замість того, щоб силою викидати думки з голови, запропонуй своєму розуму інакшу цяцьку. Щось корисніше для здоров’я».[58] |
«Але справжня половинка – це наше дзеркало, це та людина, яка звертає нашу увагу на нас самих, щоб ми змінилися. Справжня половинка – найважливіша людина у твоєму житті, бо вона руйнує стіни і дає тобі добрячого копняка».[59] |
«Усе вмирає. Ми просто належимо до тих обраних, які можуть думати про це щодня».[60] |
«У цьому світі немає проблем, які б не можна було б залагодити за допомогою гарячої ванни, склянки віскі та молитовника».[61] |
«…відпустити все і дозволити задоволенню увійти».[62] |
«Шукай Бога так, як людина у вогні шукає воду».[63] |
«Є тільки дві речі, через які люди завжди сперечаються впродовж усієї історії – «чи ти мене любиш?» і «хто головний?». Усе інше завжди можна якось владнати».[64] |
«…не пестити нікого, крім себе».[65] |
«Ніхто не може примусити робити те, чого ти не хочеш».[66] |
«Медитація віпассана вчить нас, що біль і незручності – невід’ємна частина цього життя, але якщо ти можеш висадити себе у спокій, як у землю, то з часом на власному досвіді осягнеш одну життєву істину: все у цьому світі – і незручне, і приємне – рано чи пізно минає».[67] |
«Хіба буває так, щоб ніщо ніде не дзижчало, щоб не відволікало і не намагалося вивести вас із рівноваги?».[68] |
«Пошук Бога – це зворотній хід звичного мирського життя».[69] |
«Можу обирати, якими словами і яким тоном спілкуватися з людьми. І найголовніше – я можу обирати, які думати думки».[72] |
«…ти мусиш навчитися вибирати свої думки так само, як щодня вибираєш, у що одягнутися. Це та сила, яку потрібно розвивати».[73] |
«Бо якщо ти не є господарем своїх думок, тобі назавжди гарантовано великі проблеми».[73] |
«Але для родини так важливо бачити своїх дітей щасливо одруженими».[74] |
«Навіть гірше – я дійшла висновку, що це по-справжньому романтично, коли шлюб припиняє існувати у цивілізований спосіб».[75] |
«Провина – це лише хитрість твого его».[77] |
«… коли минуле нарешті стає минулим, відпусти».[78] |
«Як куріння згубне для наших легенів, так образа згубна для нашої душі».[78] |
«Ми, люди, проводимо священні церемонії, щоб створити безпечне місце для наших складних почуттів – радості чи горя, для того, щоб не волочити їх усюди з собою як важкий багаж».[79] |
«Тішся тим, що маєш зараз. І вчися бути весь час вдячною. Це подовжує життя».[80] |
«Найкращий спосіб забути одного, це – залізти під іншого».[80] |
«Щоб пізнати Бога, треба відректися лише від одного – почуття власної відокремленості від Бога».[81] |
«Десь на своєму життєвому шляху ви повинні змиритися з тим, що дано саме вам».[81] |
«Протягом свого життя, стверджує йога, більшість із нас переміщаються в межах трьох рівнів – денна свідомість, сон і глибокий сон без сновидінь».[83] |
«Ваш скарб – ваша досконалість – вже є в середині вас самих».[84] |
«Навіщо заганяти себе у маленьку коробочку ідентичності, якщо можна переживати власну безмежність».[85] |
«Гнучкість така ж важлива для осягнення Бога, як і дисципліна».[87] |
«… хоч би який спосіб вона обрала для служіння – важливо лише, щоб молитви були щирі».[88] |
«А от що я помічаю у своїх друзях: що старші вони стають, тим більше потребують чогось, у що можна вірити».[89] |
«Вважаю, що ми маємо повне право ходити і вибирати релігію, перевіряючи на смак те, що дозволить нашому духові віднайти спокій у Бозі».[90] |
«Щоб медитувати, потрібна усмішка».[92] |
«Бо іноді сни – це просто жарти».[93] |
«…золоте – це Бог, і він теж усередині мене. Бог і те, що в мені – одне й теж».[94] |
«Ніколи не сперечайся з ним про Бога. Найкраще, що ти можеш сказати – «я згодна з тобою». Потім іди додому і молися так, як тобі подобається. Ось як люди мають досягнути згоди в релігії».[95] |
«Розлучення – це дуже сумно».[97] |
«Легко молитися у біді, а от молитися, коли всі біди вже минулися, це як ставити печатку і допомагати своїй душі міцно триматися за власні добрі здобутки».[99] |
«Причина всіх проблем і неприємностей у цьому світі – нещасливі люди».[99] |
«…як це весело – знайомитися з хлопцем, заманювати його, інтригувати прихованими запрошенням і натяками, а потім відкидати всі застереження і нехай буде, що буде».[101] |
«Нащо це все життя? Ти розумієш? Бо я – ні».[102] |
«Чому страждання ніколи не закінчуються?».[103] |
«…ми мусимо дбати про наших рідних, хоч би де вони не були».[104] |
«Коли ти їдеш світ за очі, щоб допомогти собі, то в результаті обов’язково допомагаєш…тутті (усі)».[105] |
«…не відчуваю в собі тих сил, яких потребує новий роман…Не готова я голити щодня ноги чи демонструвати своє тіло новому коханцеві. Не маю жодного бажання розповідати історію свого життя від самого початку чи перейматися тим, щоб не завагітніти…Мені здається, що у шістнадцять я почувалася значно впевненіше у стосунках, аніж тепер».[106] |
«І хоч як крути, це дві різні людини, які намагатимуться жити разом, тому труднощів не уникнути. Любов – це завжди складно. Та люди повинні бодай спробувати любити одне одного, дорогенька моя. І кожен повинен хоча б на власному досвіді відчути, що таке розбите серце. Бо розбите серце – це добрий знак. Це значить, що ми принаймні намагалися любити».[107] |
«Романтика – це коли чоловік і жінка закохуються одне в одного. Правда, іноді чоловіки закохуються в чоловіків, а жінки в жінок. Поцілунки, секс, шлюб – усі ці речі».[108] |
«Відпусти це, чуваче, бо все є досконалим так, як воно є, і Всесвіт, мала, це суцільний спокій і гармонія…».[109] |
«Щоб твоє життя було врівноважене, час від часу просто необхідно втарчати рівновагу через любов».[111] |
«Красивих зовні легко знайти, а от красивих і зовні, і зсередини – ох як непросто».[112] |
«…все у цьому світі повинно належати вам».[113] |
«Кожен у цьому житті по-своєму сприймає терміновість».[114] |
«Перестати розмовляти певний час – це зробити спробу позбутися влади слів, перестати захлинатися ними і звільнитися від хворобливих мантр, що не дають нам дихати».[115] |
- «Любов — це завжди складно. Та люди повинні бодай спробувати любити одне одного, дорогенька моя. І кожен повинен хоча б раз на власному досвіді відчути, що таке розбите серце. Бо розбите серце — добрий знак. Це значить, що ми принаймні намагалися любити».
- «Життя, якщо за ним гнатися без зупину, заїздить вас до смерті. Час, якщо його переслідувати як грабіжника, поводитиметься як грабіжник».
- «Боже, поможи, я знову у ванній, знову посеред ночі виплакую своє серце на підлозі самотності».
- «Не залишайте собі шансу розізлитися, бо вчинивши так раз чи вдруге, ви перетворите це на тенденцію і повторюватимете цей досвід раз по раз. Звикайте бути сильними.
Примітки
ред.- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 6
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 11
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 15
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 19
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 20
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 22
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 23
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 25
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 28
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 29
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 36
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 38
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 39
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 43
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 47
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 53
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 54
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 62
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 67
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 69
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 73
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 79
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 80
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 84
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 86
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 88
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 93
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 95
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 98
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 99
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 100
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 105
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 107
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 108
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 110
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 118
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 120
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 121
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 122
- ↑ а б в Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 128
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 132
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 137
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 144
- ↑ а б в Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 146
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 147
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 148
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 154
- ↑ а б в г Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 155
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 155-156
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 156
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 157
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 158
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 166
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 167
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 168
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 172
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 175
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 177
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 187
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 192
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 193
- ↑ а б в Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 195
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 196
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 197
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 200
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 204
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 216
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 218
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 219
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 220
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 221
- ↑ а б в Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 222
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 223
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 226
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 228
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 229
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 230
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 232
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 235
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 236
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 240
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 241
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 245
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 246
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 249
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 255
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 256
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 257
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 258
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 259
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 280
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 286
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 287
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 288
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 298
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 310
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 316
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 321
- ↑ а б Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 322
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 327
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 333
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 334
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 335
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 339
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 340
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 342
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 343
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 344
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 369
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 370
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 371
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 378
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 382
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 397
- ↑ Їсти, молитися, кохати, 2018, с. 405
Джерела
ред.- Елізабет Ґілберт. Їсти, молитися, кохати. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2018. — 416 с. — ISBN 978-616-679-153-9