Захарченко Василь Іванович

Василь Іванович Захарченко (13 січня 1936 — 5 грудня 2018) — радянський та український письменник. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1995) за роман «Прибутні люди».

Захарченко Василь Іванович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

• Не так страшна смерть, як непам'ять.
• Світ реагує тільки на орлиний клекіт і зовсім не хоче зважати на голубине воркотання.
• Без віри в Бога людина розлюднюється.
• Без милосердя і справедливість у світі звелася б до одного: око за око, зуб за зуб.
• Легко бути де Голлем, де давно збудовано державу.
• Не схиляйся ні перед ким і не будеш схилений.
• Прожив уже 33 роки, а розпинати його немає за що.
• Що страшніше — детектор брехні чи дзеркало правди?
• Можна ходити рідною землею, а можна топтати її.
• Бог — це наша несвобода чинити зло і безмежна свобода творити добро.
• Рідна мова дається народові Богом, а чужа — людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.

Джерела

• Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001