Черняхівська Вероніка Олександрівна

українська поетеса та перекладачка Розстріляного відродження
(Перенаправлено з Вероніка Черняхівська)

Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (25 квітня 1900, Київ, Російська імперія — 22 вересня 1938, Київ, УРСР, СРСР) — українська поетеса, перекладачка. Жертва сталінських репресій, діячка Розстріляного відродження.

Черняхівська Вероніка Олександрівна
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.
  •  

Люди здатні робити великі відкриття, розум їх може дивувати, захоплювати, але мине два-три століття і на вчення їх дивитимуться, як на щось невірне, а ще за деякий час — забудеться й воно. У даний момент нас хвилює питання щодо устрою Росії, до долі революції, але років через 50-100 ми одійдемо в історію, про революцію 1917-го року вчитимуть у підручниках, про Керенського, про український рух, але це будуть мертві слова. Події повторяться, і може ще в якійсь державі буде така ж революція, але все це буде давно відомим — всяка дія викликає протидію і т.д. У літературі, в мистецтві, в усьому старе одживає свій вік, робиться нікому не потрібним, хіба що якийсь аматор ним зацікавиться. І тільки в душі людини, в людині взагалі, — не в ученому або герої — я бачу Вічність.[1]

  •  

Яке щастя, що на світі лишається мистецтво, що хоч воно дає можливість забути весь гидкий сум сучасного життя...[1]

  •  

Нарешті я зрозуміла себе, зрозуміла, що в мені живуть чорт і янгол. Янгола більше, і він перемагає, але біс сильний також. Вони не борються, а спокійно уживаються один поруч із іншим. Коли говорить один, другий цілком зникає і не перешкоджає тому господарювати, а потім з’являється другий… Один чорний і безсмислений, другий прозорий, ясний…[1]

Цитати з віршів

ред.
  •  

Звитяги вигуки. Танок шалений.
Сірий граніт. Згуки скажені.
Стомлені очі. Криваві руки.
Вир боротьби. Чорні гадюки.[1]з вірша «Звитяги вигуки. Танок шалений...»

  •  

Ви чуєте, милий: лютує безсило
Зловісна безодня,
Шле з дна чорні хвилі.
Одна я
та сміла
Я з вами сьогодні.[1]з вірша «Ви чуєте, милий: встає із могили...»

  •  

Оповили світ таємні темні тіні…
З мли минулого такі бліді, несмілі
Виринають в тихій тій хвилині
Спомини далекі мрійні милі —
Тіні білі.[1]з вірша «Тихокрила ніч спустилася над нами...»


Примітки

ред.

Посилання

ред.