Височанська Марія Олегівна

Марія Олегівна Височанська (10 вересня 2002, Львів) — українська гімнастка. Фіналістка Олімпійських ігор в Токіо-2020. Бронзова призерка чемпіонату світу, чемпіонка та призерка чемпіонату Європи у групових вправах. Учасниця чемпіонату світу. Майстер спорту України. Від 2021 року — капітан національної збірної команди України з художньої гімнастики у групових вправах.

Височанська Марія Олегівна

Стаття у Вікіпедії

Цитати

У першому виході ми мали втрату, але це не дало нам здатися. Навпаки, нас це змотивувало, щоб ми вийшли на другий вид програми й просто кайфонули від публіки, яка чудово нас підтримує. Стільки українських уболівальників приїхали, що це нам дуже гріє серце й надихає. Тому цей виступ подарував нам надзвичайні емоції. — Капітанка команди Марія Височанська, єдина учасниця групи, яка виступала ще на попередніх Іграх-2020 у Токіо, згадала про помилку у вправі з обручами та про те, що збірна України з художньої гімнастики впʼяте поспіль відібралася до фіналу Олімпійських ігор у груповому багатоборстві в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт у Парижі (9 серпня 2024 року)

Цей момент займає важливу частину, адже ми розуміємо важливість відновлення. Ми намагаємося добре розтягуватися, слідкувати за собою. За потреби завжди звертаємося до лікаря. В обід у нас часто буває масаж. — про те, яку частину в тренувальному процесі займає відновлення в інтерв’ю пресслужбі УФГ (27 квітня 2023 року)

Я дуже люблю природу. Коли випадає вихідний – майже весь час проводжу на вулиці. Так як ми постійно тренуємося в приміщені, свіжого повітря не вистачає. Особливо сонця, вітру. Також люблю бути серед людей, українці такі щирі, всі один одному посміхаються – це надихає. — про те, як перемикається від тренувань та відпочиває в інтерв’ю пресслужбі УФГ (27 квітня 2023 року)

Допуск представників росії та білорусі на міжнародні змагання просто не вкладається в голові. В них більшість спортсменів навіть не мовчать, а підтримують агресію проти України. До того ж, вони це активно пропагують в своїх соцмережах. Не можу собі уявити перебування на одному килимі з цими людьми. У нас майже у кожної дівчини зі збірної хтось наразі боронить нашу Батьківщину, навіть страшно уявити, що ми будемо під час змагань чути з трибун: «росія, росія». — про можливий допуск росіян та білорусів до змагань в інтерв’ю пресслужбі УФГ (27 квітня 2023 року)

Мій тато бере участь у війні проти росії з 2015 року. Моїй сім’ї дуже добре відомо, що таке російська агресія. Нещодавно на етапі Кубка світу в Греції з трибун вигукнули: «Україна вперед!» – я ледь стримала сльози. Неймовірно пишаюся нашою країною і хочеться робити все можливе, щоб прославляти Україну на міжнародній спортивній арені». — про те, хто в родині воює в інтерв’ю пресслужбі УФГ (27 квітня 2023 року)

Про участь в Олімпіаді-2024 у Парижі та завершення кар'єри

Болить сильно, і шанс випадає такий один на мільйон. Але це спорт, і це чергове випробування дано мені, щоб я стала сильнішою і переді мною закрились одні двері й відкрилися інші! — З Instagram// Про те, що після першого виду, вправи з пʼятьма обручами, українки йшли на другому місці, проте помилки у вправі з трьома стрічками й двома мʼячами перекреслили їхні шанси на медаль

Переказати словами всі емоції складно, бо вони надзвичайно більші. Це гордість і надзвичайна радість, що Україна стала 28 країною-учасницею. Мені надали таку честь нести олімпійський вогонь. Це дуже зворушливо, і я надзвичайно щаслива. — Про емоції від участі у церемонії старту естафети олімпійського вогню у Франції

Треба передивитися тренувальний процес. Бо покоління змінюються, але результат... Ми постійно близькі до нього, але нам постійно щось заважає. Не можу щось сказати, у мене такі емоції, що просто хочеться все це забути й рухатися далі, але вже без спорту. — Про те, що після першого виду, вправи з пʼятьма обручами, українки йшли на другому місці, проте помилки у вправі з трьома стрічками й двома мʼячами перекреслили їхні шанси на медаль

Це була моя мрія з дитинства – Олімпійські ігри. Я цим горіла. Дала собі установку: хоч що б там було, я мушу швидше відновитися. Так і сталося. Після 4,5 тижня в гіпсі я зняла його й почала сама ходити. Буквально за шість тижнів я тренувалася без кросівок, наче нічого не було. Лікарі не могли в це повірити.

Це була надзвичайна подія. Нічого схожого в житті я не відчувала. Це дуже важливо й для Європи: показувати, що вони не забувають про те, що відбувається в нашій країні. І таким чином вони висловили свою підтримку Україні. Вони хотіли, щоб це була саме я. Можливо, через те, що я багато років висловлюю свою позицію, ще до повномасштабного вторгнення. І мій батько з 2015 року став на захист держави, на захист того, щоб Україна рухалася в Європу. Можливо, це теж сприяло такому рішенню. — Про участь у церемонії старту естафети олімпійського вогню у Франції

Це була наша медаль, але ми її втратили через ці помилки. Не знаю, чому так з нами сталося. Ми надзвичайно багато працювали й вклали цих зусиль. І мені насправді дуже шкода, що моя спортивна кар'єра так закінчилася, а не так, як би мені того хотілося. Ми могли стояти на п'єдесталі. — Про те, що після першого виду, вправи з пʼятьма обручами, українки йшли на другому місці, проте помилки у вправі з трьома стрічками й двома мʼячами перекреслили їхні шанси на медаль

Я так плакала, ви собі не уявляєте, бо тата не мали відпустити. Після виступу я їх знайшла, побачила — і тато з мамою мені махали. Чесно, я навіть не очікувала, що може бути таке. Чудеса бувають, вони стаються з нами — головне, в них вірити. — Про те, що батько приїхав на виступ доньки з фронту