Іван Вишенський

український монах, релігійний письменник-полеміст
(Перенаправлено з Вишенський Іван)

Іван Вишенський (між 1545—1550 — після 1620) — видатний український письменник-полеміст.

Іван Вишенський
Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

ред.

Із «Книжки», 1599—1600 рр.

ред.
 
Проповідь Івана Вишенського (розпис із монастиря Різдва Христового у Жовкві).
  •  

Що за пожиток з дару, коли я сам того запрагнув і дістав од тебе, диявола, а не Бог небесний мене на ту достойність покликав і вибрав[1]?

  •  

Що за пожиток із тієї дочасної славиці, коли я вічно посоромлений буду[1]?

  •  

Що мені за пожиток з численних фільварків та оздоб дімка, коли я красних домів горнього Єрусалиму[2] не побачу[3]?

  •  

Гордість літає думкою високо, але насправді перебуває, коли випробувати, нижче від усього[3].

  •  

Понижений сам себе найменшим чинить, через це Бог його й підносить[3].

  •  

Наша істинна віра є та, яку брами пекельні не перемогли й перемогти не можуть[3].

  •  

Ліпше вам без владик і попів, поставлених од диявола, бути в церкві і православ’я зберігати, аніж із владиками й попами, не від Бога покликаними, бути в церкві і з неї глумитися[3].

  •  

Коли перемудріли, то й Бога відіслали[3].

  •  

Смерть є для тих рожденних, котрі світ оцей люблять і до нього думку свою прикували, котрі заради тіла живуть та мудрують[3].

  •  

На життя народитися — це коли, вийшовши з утроби у цей світ і дійшовши зрілого віку, думка вже має силу відрізнити зле від доброго[3].

  •  

Покаяння барв не потребує; тілу, котре кається, досить, аби йому голизну прикрити[3].

  •  

Мирське лихе життя всі природжені межі та цноти ґвалтує[3].

  •  

Хоч і високо сидить і вище за всіх дивиться, але з низькими він однаково земля та порох[3].

  •  

Немає чим хвалитися, коли довічно не перебував і швидко міняється, а зрештою зникає і гине[4].

  •  

І папа вмирає, як і той, котрий щастя не має, ще й гірше[4].

  •  

А коли щасливий люто помирає, де ж його щастя? Знаємо всі, що тут, у нас, живих, залишилося[4].

  •  

Не ганьби, бо оганьблений будеш! Не смійся, бо осміяний будеш! Не безчесть, бо збезчещений будеш[4]!

  •  

Не вся-бо пшениця буде на посів, але знайдеш і таку ниву, на якій більше куколю уродить, аніж пшениці[4].

  •  

Як же ти хочеш розсудити біду войовника, що б’ється і бореться, коли сидиш удома біля материної цицьки[4]!

  •  

Наше тіло — од землі земля — земного собі тяжару й корму прагне. Дух же шукає, як би витягтись з того м’яса угору, але його той гній і ласощі тілесні зв’язали і не пускають[4].

  •  

Диявол тілу пособля і супроти душі бореться[4].

  •  

Чи голова в тебе не на тому самому місці стоїть, що і в убогого? А очі, слух, смак, ніздрі, руки, ноги чи не так само розміщені, як і в убогого[4]?

  •  

Всі-бо женуться за теперішнім віком, щоб його благами задовольнятися і насититися[4].

  •  

Це ж бо є хороброго війна: впасти у спокусу, укріпитися й стати на своєму місці[4].

  •  

Істини неправдою перебороти не зможете і самі щезнете і загинете, а істина живе і житиме вовіки[5].

  •  

Мимоволі мусите огуджувати, бо огудникові ви й служити взялися[5].

  •  

Хай буде хлоп, кожум’яка, сідельник та швець, але згадайте, що він брат наш, рівний із вами у всьому[5].

  •  

Спасайтеся вірою, спасайтеся заповідями євангельськими, спасайтеся законом отецьким, спасайтеся чистим і неблазенним життям[5]!

  •  

Знаю, що вищі ви є, і я вам те мушу признати, але розкішнішим черевом і ласолюбнішим горлом, пишнішим помислом і неситішим здирством. А спасінням духовним ви далеко менші й гірші од простих православних світських[5].

  •  

Здорові очі можуть побачити й осудити гниле око і мають на те владу[5].

  •  

І язика ліпше урізати, щоб не говорив огуди та зваби і щоб інших із собою у рів не кинув. Отож хай зігниє поганий член, щоб добрих не пошкодити. Це не пошкодить, а пошкодить бридке і лихе бажання[5].

  •  

Всяка жертва нечестивих бридка перед Богом[5].

  •  

Вільно людині, і самовладу вона має, захотіти спастися чи загинути, померти чи живою бути, сином Божим чи сином дияволовим стати[5].

  •  

Зваба — це замість істини утримувати неправду[5].

  •  

Коли істина суща укріплюється і утверджується на тому місці, де була неправда, тоді неправда й думка звабного узаконення чи держави розвивається і зникає, ніби павутина. Істина-бо суща і незмінна пробуває і творить усім себе явною[6].

  •  

А хто знищить одну із заповідей або спокусить одного з малих знищенням заповідей, ліпше тому жорнового каменя на шию покласти, втопитися й загинути самому в морі[6].

  •  

Не може комедійник простягти мисленне око до Христового розуму, поки не звільниться від свого машкарського розуму[6].

  •  

Оскільки ти неправда і в ній плутаєшся, і з нею вік провадиш і проходиш, од неправди і плода свого понеси[6].

  •  

Неправді властиво не стояти на одному місці, оскільки воно, не суще, а обходити країни й тулятися, перескакуючи з місця на місце. Істина не така, вона-бо єдина поставилася й утвердилася вічно й нерушно і стоїть на одному місці на нерушній основі[6].

  •  

Не треба тобі самому шукати влади й начальства, щоб тебе шанували й покорялися тобі люди, але треба тільки просвітити своє духовне світло добродійного життя[6].

  •  

Як хочеш іншим відчинити ворота царства небесного, коли для тебе вони зачинені[6]?

  •  

Куди ж підеш зі своєю неправдою, оскільки вона, не бувши сущою, встояти не може в місцях, куди була приведена[6]!

  •  

Вже являється тайна беззаконня, отож збагни її, доки з середини не вийде і не з явиться беззаконний[6].

  •  

Мине, як сон, це скоротічне життя, скоро мине! Отож будьмо готові на славне воскресіння добрим і очищеним життям, щоб дістатись на правий бік[7].

  •  

Держіться істини від усієї кріпості мислі й сили душі, щоб бути увінчаним од істини в час випробування плодів[7].

  •  

Що ж таке прірва? Та ж кінець життя означає, де вже немає часу ні на покаяння, ні на дання, ні на сіяння, але йде жниво добрих чи лихих плодів[7].

  •  

Що в житті цьому приготував, те в майбутньому візьмеш, а що був посіяв, теє там пожнеш[7].

  •  

Коли цноту і чистоту плотську збережуть, але не очистяться від жорстокосердя та злостивості, і не виявлять милості до ближнього, то світильники свої погасять без оливи милосердя[7].

Із твору «Короткослівна відповідь Теодула[8]», 1599—1601 рр.

ред.
 
Преподобний Іван Вишенський
  •  

Мало є доброго і мало тих, що спасуться, мало вибраних і мало в кому спасіння хоче віднайтися[7].

  •  

Себе стережімо, про себе чинімо старання, щоб не бути потопленими в цьому віці і щоб вічно не загинути[7].

  •  

Не дивися на те, що солодко пишуть і наставляють солодкі слова, а дивися, чи сидить у них і чи має над ними зверхність правда[9].

  •  

Невільник-тіло слідує при потребі, куди веде мисленна воля: чи на добро, чи на зло[9].

  •  

А коли перше слово — брехня і на брехні засноване, знайдеш і пізнаєш її всюди[9].

  •  

Чи не ясно всім розумним, що той є щирий брехун і відщепенець, котрий супроти правди воює[9].

  •  

Коли час покличе і диявол своїх учнів та гонителів підійме супроти істини, тоді з’яви, від яких плодів ти істинно посаджений.[9]

  •  

Старша мати від дітей, спершу — мати, а потім — дитина[9].

  •  

Зваба від розумних скоро може відступитися — пізнають її[9].

Із твору «Зачіпка мудрого латинника з дурним русином», 1600—1601 рр.

ред.
  •  

Людське єство стоїть на самовладі і примусом та силою до Бога не притягається[9].

  •  

Нічого-бо немає дорожчого від душі[9]!

  •  

Будьте собі зі своєю вірою та мудрістю окремо від нас, а ми зі своєю вірою та апостольським глупством окремо від вас[9].

  •  

І сліпець міркуванням може домацатися, щоб пізнати, що істина, а що неправда[10].

  •  

Той по-справжньому годен назватися відступником та відщепенцем, котрий сам од дружини[11], рівної собі в усьому, відлучається і відступає, а не дружина, яка вкупі стоїть[10].

  •  

Хто спастися хоче, то й освятитися прагне[10].

  •  

Онімій і будь безголосий, доки не схочеш отямитися[10]!

Інші цитати

ред.
  • Поїдь до Великої Росії і прочитай історії життя її святих людей, великих чудотворців, які й після смерті зціляли хвороби тих, хто до їхніх мощів приходив. А якщо бридишся рятівної російської мови, щоб щось у Великій Росії довідатись, то піди до Києво-Печерської Лаври в себе в дома у Києві, де лежать мощі майже рівних великим російським чудотворцям. І цих, Богом прославлених і звеличених після смерті, рід російський породив і мова свята слов'янська
  • Молю вас, хай буде Русь проста, дурна, невчена, а тільки перебувайте в православній вірі
  • Неправді властиво не стояти на одному місці.
  • Каяття барв не потребує
  • Мало обраних, і мало в кому спасіння хоче віднайтися.
  • Спасайтеся законом отецьким.
  • Не ганьби, бо оганьблений будеш!..
  • Всяка жертва нечестивих бридка перед Богом.
  • Зваба від розумних скоро може відступитися: пізнають її.
  • Спершу — мати, а потім — дитина.
  • Себе стережімо…
  • Хворий хворого лікувати не може.
  • Той, хто не був у бою й подвизі ратному і не бачив змагання ратних, як може інших навчити?..
  • Неправді властиво не стояти на одному місці.
  • Спасайтеся вірою.
  • Істини неправдою перебороти не зможете і самі щезнете й загинете, а істина живе і житиме вовіки!

Примітки

ред.
  1. а б Мудрість, 2019, с. 133
  2. тобто раю
  3. а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 134
  4. а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 135
  5. а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 136
  6. а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 137
  7. а б в г д е ж Мудрість, 2019, с. 138
  8. псевдонім І . Вишенського, буквально: раб Божий
  9. а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 139
  10. а б в г Мудрість, 2019, с. 140
  11. Дружина — тут: з'єднання однодумців, загін.

Джерела

ред.