Іван Вишенський
Іван Вишенський (між 1545—1550 — після 1620) — видатний український письменник-полеміст.
Іван Вишенський | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Із «Книжки», 1599—1600 рр.
ред.Що за пожиток з дару, коли я сам того запрагнув і дістав од тебе, диявола, а не Бог небесний мене на ту достойність покликав і вибрав[1]? |
Що за пожиток із тієї дочасної славиці, коли я вічно посоромлений буду[1]? |
Понижений сам себе найменшим чинить, через це Бог його й підносить[3]. |
Ліпше вам без владик і попів, поставлених од диявола, бути в церкві і православ’я зберігати, аніж із владиками й попами, не від Бога покликаними, бути в церкві і з неї глумитися[3]. |
Коли перемудріли, то й Бога відіслали[3]. |
Мирське лихе життя всі природжені межі та цноти ґвалтує[3]. |
Хоч і високо сидить і вище за всіх дивиться, але з низькими він однаково земля та порох[3]. |
Немає чим хвалитися, коли довічно не перебував і швидко міняється, а зрештою зникає і гине[4]. |
І папа вмирає, як і той, котрий щастя не має, ще й гірше[4]. |
Не ганьби, бо оганьблений будеш! Не смійся, бо осміяний будеш! Не безчесть, бо збезчещений будеш[4]! |
Не вся-бо пшениця буде на посів, але знайдеш і таку ниву, на якій більше куколю уродить, аніж пшениці[4]. |
Як же ти хочеш розсудити біду войовника, що б’ється і бореться, коли сидиш удома біля материної цицьки[4]! |
Чи голова в тебе не на тому самому місці стоїть, що і в убогого? А очі, слух, смак, ніздрі, руки, ноги чи не так само розміщені, як і в убогого[4]? |
Всі-бо женуться за теперішнім віком, щоб його благами задовольнятися і насититися[4]. |
Мимоволі мусите огуджувати, бо огудникові ви й служити взялися[5]. |
Хай буде хлоп, кожум’яка, сідельник та швець, але згадайте, що він брат наш, рівний із вами у всьому[5]. |
Спасайтеся вірою, спасайтеся заповідями євангельськими, спасайтеся законом отецьким, спасайтеся чистим і неблазенним життям[5]! |
Знаю, що вищі ви є, і я вам те мушу признати, але розкішнішим черевом і ласолюбнішим горлом, пишнішим помислом і неситішим здирством. А спасінням духовним ви далеко менші й гірші од простих православних світських[5]. |
І язика ліпше урізати, щоб не говорив огуди та зваби і щоб інших із собою у рів не кинув. Отож хай зігниє поганий член, щоб добрих не пошкодити. Це не пошкодить, а пошкодить бридке і лихе бажання[5]. |
Всяка жертва нечестивих бридка перед Богом[5]. |
Вільно людині, і самовладу вона має, захотіти спастися чи загинути, померти чи живою бути, сином Божим чи сином дияволовим стати[5]. |
Зваба — це замість істини утримувати неправду[5]. |
Коли істина суща укріплюється і утверджується на тому місці, де була неправда, тоді неправда й думка звабного узаконення чи держави розвивається і зникає, ніби павутина. Істина-бо суща і незмінна пробуває і творить усім себе явною[6]. |
А хто знищить одну із заповідей або спокусить одного з малих знищенням заповідей, ліпше тому жорнового каменя на шию покласти, втопитися й загинути самому в морі[6]. |
Не може комедійник простягти мисленне око до Христового розуму, поки не звільниться від свого машкарського розуму[6]. |
Оскільки ти неправда і в ній плутаєшся, і з нею вік провадиш і проходиш, од неправди і плода свого понеси[6]. |
Неправді властиво не стояти на одному місці, оскільки воно, не суще, а обходити країни й тулятися, перескакуючи з місця на місце. Істина не така, вона-бо єдина поставилася й утвердилася вічно й нерушно і стоїть на одному місці на нерушній основі[6]. |
Не треба тобі самому шукати влади й начальства, щоб тебе шанували й покорялися тобі люди, але треба тільки просвітити своє духовне світло добродійного життя[6]. |
Як хочеш іншим відчинити ворота царства небесного, коли для тебе вони зачинені[6]? |
Куди ж підеш зі своєю неправдою, оскільки вона, не бувши сущою, встояти не може в місцях, куди була приведена[6]! |
Вже являється тайна беззаконня, отож збагни її, доки з середини не вийде і не з явиться беззаконний[6]. |
Держіться істини від усієї кріпості мислі й сили душі, щоб бути увінчаним од істини в час випробування плодів[7]. |
Що ж таке прірва? Та ж кінець життя означає, де вже немає часу ні на покаяння, ні на дання, ні на сіяння, але йде жниво добрих чи лихих плодів[7]. |
Що в житті цьому приготував, те в майбутньому візьмеш, а що був посіяв, теє там пожнеш[7]. |
Коли цноту і чистоту плотську збережуть, але не очистяться від жорстокосердя та злостивості, і не виявлять милості до ближнього, то світильники свої погасять без оливи милосердя[7]. |
Мало є доброго і мало тих, що спасуться, мало вибраних і мало в кому спасіння хоче віднайтися[7]. |
Себе стережімо, про себе чинімо старання, щоб не бути потопленими в цьому віці і щоб вічно не загинути[7]. |
Чи не ясно всім розумним, що той є щирий брехун і відщепенець, котрий супроти правди воює[9]. |
Коли час покличе і диявол своїх учнів та гонителів підійме супроти істини, тоді з’яви, від яких плодів ти істинно посаджений.[9] |
Старша мати від дітей, спершу — мати, а потім — дитина[9]. |
Зваба від розумних скоро може відступитися — пізнають її[9]. |
Із твору «Зачіпка мудрого латинника з дурним русином», 1600—1601 рр.
ред.Людське єство стоїть на самовладі і примусом та силою до Бога не притягається[9]. |
Будьте собі зі своєю вірою та мудрістю окремо від нас, а ми зі своєю вірою та апостольським глупством окремо від вас[9]. |
Хто спастися хоче, то й освятитися прагне[10]. |
Онімій і будь безголосий, доки не схочеш отямитися[10]! |
Інші цитати
ред.- Поїдь до Великої Росії і прочитай історії життя її святих людей, великих чудотворців, які й після смерті зціляли хвороби тих, хто до їхніх мощів приходив. А якщо бридишся рятівної російської мови, щоб щось у Великій Росії довідатись, то піди до Києво-Печерської Лаври в себе в дома у Києві, де лежать мощі майже рівних великим російським чудотворцям. І цих, Богом прославлених і звеличених після смерті, рід російський породив і мова свята слов'янська
- Молю вас, хай буде Русь проста, дурна, невчена, а тільки перебувайте в православній вірі
- Неправді властиво не стояти на одному місці.
- Каяття барв не потребує
- Мало обраних, і мало в кому спасіння хоче віднайтися.
- Спасайтеся законом отецьким.
- Не ганьби, бо оганьблений будеш!..
- Всяка жертва нечестивих бридка перед Богом.
- Зваба від розумних скоро може відступитися: пізнають її.
- Спершу — мати, а потім — дитина.
- Себе стережімо…
- Хворий хворого лікувати не може.
- Той, хто не був у бою й подвизі ратному і не бачив змагання ратних, як може інших навчити?..
- Неправді властиво не стояти на одному місці.
- Спасайтеся вірою.
- Істини неправдою перебороти не зможете і самі щезнете й загинете, а істина живе і житиме вовіки!
Примітки
ред.- ↑ а б Мудрість, 2019, с. 133
- ↑ тобто раю
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 134
- ↑ а б в г д е ж и к л м Мудрість, 2019, с. 135
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 136
- ↑ а б в г д е ж и к Мудрість, 2019, с. 137
- ↑ а б в г д е ж Мудрість, 2019, с. 138
- ↑ псевдонім І . Вишенського, буквально: раб Божий
- ↑ а б в г д е ж и к л Мудрість, 2019, с. 139
- ↑ а б в г Мудрість, 2019, с. 140
- ↑ Дружина — тут: з'єднання однодумців, загін.
Джерела
ред.- Українська афористика Х-ХХ ст. Під загальною редакцією Івана Драча та Володимира Черняка. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001
- Мудрість передвічна. Афоризми давніх українських мислителів ХІ - поч. ХІХ ст. Упоряд. Валерій Шевчук. — Київ: Кліо, 2019. — 440 с. — ISBN 978-617-7023-96-7