Чубач Ганна Танасівна

Ганна Чубач (1941-2019) — українська письменниця, член Національної спілки письменників України.

Ганна Чубач

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Це велике щастя — чути, як дитячими голосами звучать мелодії твого серця. Мабуть, всю дитячу літературу треба творити так, як для своїх дітей.

Теперішні пісні гарно аранжують, голосно співають, гонорово рекламують — але маю сумнів, що колись назвуть їх народними.

А

А я встаю раніше голубів… Це дуже рано? Чи занадто пізно? Ясну реальність додаю до снів — І вам дарую світанкову пісню… Чому це так — не відаю сама. Співоча доля? Чи душа відкрита? Чи може, просто: лагідні слова щоранку хочуть мною говорити?

Г

Гаденку Стане важко у світі цім жити, Та нікого й себе не вини — Все згоріло у полум'ї літа, Все втопили дощі восени.

З

Залишу допитливiй донi На обрiї небо погоже, Днi роботящi, ночi безсоннi Все те, що прожити не зможу. — “Лишають дiтям”

Залишу батькiв заповiти: Добро на землi засiвати, Щоб їй, коли виростуть дiти, Було що у спадок лишати. — “Лишають дiтям”

І

Ідуть дощі на наші душі. На наші голови ідуть. Такі холодні і бездушні. Такі важкі неначе ртуть… Хіба що будуть якісь зміни… За обрій хмари відпливуть. А поки що — на Україні — Дощі ідуть… Дощі ідуть…

І так невтішено болить Ця ніч тривожна і лукава. І так оглушено звучить: “Героям слава!”, “Вічна слава!” — “Ніч лукава”

І мудрий Гоголь ще “хохол” комусь, Що душу віддавав російській мові. Прости, Росіє, ти таки не Русь, А тільки назва вкрадена чудова! — “Не Русь!”

Н

Не умію стрілять — Буду вбивць проклинать. А прокльони мої — Як набої! — “Я піду і впаду…”

О

О бідний мій народе, Важка твоя дорога: Реліктові дерева Рубали дуже довго! Вже думала: минуло. Воно ж й тепер на часі: Реліктові дерева — Рубають на Донбасі.

С

Сильніші — умирали. А виживали — кволі. Реліктових — так мало. А виродків — доволі. — “Реліктові дерева”

Х

Хоч над обривом виснуть крила, А я надіюсь: Бог спасе, Бо я життя не розлюбила І не зробила ще усе.

Я

Як журитися В краї чужому, Краще мерзнуть У рідному домі. — “Повернулися гусоньки рано…”

Джерела

• Рідні обрії (альманах). — Український письменник, 2018. — С. 256.