Гнєденко Борис Володимирович

Бори́с Володи́мирович Гнєде́нко (1 січня 1912, м. Симбірськ, Російська імперія — 27 грудня 1995, Москва) — український та російський математик, академік НАН України, директор Інституту математики НАН України.

Гнєденко Борис Володимирович

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Зміст математики мінявся протягом всієї її історії. Щодо будь-якого поняття цієї науки можна сказати, що воно не виникало як щось готове з голови того чи іншого вченого. Кожний з них проходив тривалий шлях розвитку від неясних уявлень, що диктувалися розглядом конкретних питань практики, до точного, але вузького визначення, яке потім виростало в ті поняття, що ними ми тепер користуємось. Але й нині ця зміна змісту понять не припинилася. Вона триває під впливом запитів техніки, фізики, економіки, біології, тобто під впливом суспільної практики в найширшому розумінні цього слова.

Математика — наука про кількісні співвідношення і просторові форми дійсного світу… Поняття математики абстраговані від якісних особливостей, специфічних для кожного даного кола явищ і предметів.

Математичні поняття абстрагуються від ряду властивостей речей, і математика, втрачаючи в конкретності вивчення явищ, виграє в загальності.

Математика в наші дні перетворилася на продуктивну силу суспільства.

Цінність і життєвість математичних теорій визначаються не так красою і витонченістю їх побудови (хоча це також відіграє дуже важливу роль), як тим, наскільки глибоко й міцно вони пов'язані з проблемами суспільної практики, взятої в найширшому розумінні слова.

Вимога краси, безперечно, відіграє велику роль у побудові математичних теорій. Звісна річ, відчуття краси — вельми суб'єктивне і нерідко трапляються досить потворні уявлення щодо цього. І все-таки подиву гідна та одностайність, яку математики вкладають у поняття «краса»: результат вважається красивим, якщо з невеликого числа умов вдається одержати загальний висновок, що стосується широкого кола об'єктів. Математичний висновок вважається красивим, якщо в ньому простими й короткими міркуваннями щастить довести значний математичний факт. Зрілість математика, його талант розпізнають за тим, наскільки він має розвинене почуття краси. Естетично завершені й математично досконалі результати легше зрозуміти, запам'ятати і використати; легше виявляти і відношення їх до інших галузей знань.

Це вчення [про випадкові явища] повинно стати об'єктом уваги не тільки математики, але й фізики, хімії, біології, де без концепції випадкового неможливо більше осмислювати як саму суть досліджуваних явищ, так і зовнішні їх прояви.

Будь-який математик зв'язаний ідеями, знаннями й прагненнями тієї епохи, в якій він живе. Саме тому в Давньому Вавілоні не могло з'явитись і не з'явилося поняття границі, а в Давній Греції — поняття функціонального простору.

Побудова теорії передбачає не тільки розв'язання окремих задач, але й створення методів дослідження, а також системи викладу, яка дозволяє з єдиних позицій викладати велику групу, здавалося б, різних питань. Для нашого часу таким об'єднуючим викладом, такою спільною ідеєю, що з'єднала величезне число первісно розрізнених чинників та теорій, став функціональний аналіз.

Джерела

Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.