Голенко Максим Георгійович

Макс́им Гео́ргійович Голе́нко (6 квітня 1978, м. Миколаїв, УРСР) — український режисер театру і кіно, головний режисер незалежного «Дикого театру», головний режисер Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. Василя Василька (з 29 вересня 2020).

Голенко Максим Георгійович

Стаття у Вікіпедії

Цитати

«Виклики такі самі, як і в усіх театрах. Це театр, який мав дуже моцний поштовх на етапі, коли тут був ще Сергій Данченко. Але останнім часом, мені здається, театр не реалізовував свій потенціал на повну». — про виклики на посаді очільника львівського Національного театру імені Марії Заньковецької в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Сильних змін не було. Є вистави, на які завжди ходять. Наприклад, «Різдвяна ніч». Зараз це логічний період розвитку, наповнення репертуару актуальними п’єсами, знайомство глядачів з новими формами. Тут зала на 800 місць, і для того, аби театр існував, ця зала має бути повною щодня. І це план розвитку не на один сезон. Ми дуже потужно працюємо, і я сподіваюсь, що буде близько 20 прем’єр на різних майданчиках вже у цьому сезоні. У нас уже шоста прем’єра з початку сезону, буде ще дві у січні. Ми відкрили, наприклад, нову сцену «Стрих» — там близько ста місць, її віддали цілком під сучасну українську літературу. Там вже була прем’єра роману «Доця», наступний — Скрябін, потім приїде литовський режисер ставити Жадана. Зараз ми своїми силами робимо ремонт камерної сцени. І також ми відкрили Блакитну залу, це колишня квартира графа Скарбека, який заснував цей театр. Там уже йде дуже ніжна історія — вистава «Паливо» Наталії Сиваненко. На Великій сцені з великим успіхом йде модернова версія вистави Давида Петросяна «Земля». У мене була нещодавно прем’єра п’єси «Вороги. Історія любові», і скоро буде прем’єра вистави Влади Бєлозоренко «1984». Тому театр працює на повну». — про те наскільки змінив вектор розвитку театру імені Заньковецької в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Окрім оновлення репертуару, є не менш пріоритетні цілі. Наприклад, національний театр не може існувати без сучасного менеджменту. Тож перша команда, яку ми створили, — це креативна група. Вона працює над подачею грантів, спілкується з великою кількістю режисерів. Ми два роки їздили за кордон, коли у цьому був якийсь сенс, а тепер пішов зворотній поштовх. Наприклад, один з топових європейських режисерів буде ставити п’єсу у театрі Заньковецької. Є домовленість на наступний рік, зокрема, з двома відомими польськими режисерами. Також я створив свою творчу групу. Це і прекрасний балетмейстер Олексій Бусько, і художниця-постановниця Юлія Заулична, яка у цьому році отримала премію «ГРА» за виставу «Лісова пісня на полі крові» в Івано-Франківському театрі імені Івана Франка, і багато молодих режисерів. Тож залучаю натхненних митців, яких мав змогу зустріти на своєму шляху в різних куточках країни для реалізації найсміливіших ідей. Мені здається, що це цікаво і трупі, і глядачу. Тут доволі працездатна і дисциплінована трупа. А я прийшов не для того, щоб рубати, а щоб розкрити ті можливості, які є у цього театру й акторів. А оскільки це великий національний театр, то його можливості, хоч і приховані, проте дуже великі». — про цілі розвитку театру в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Мені зараз найкраще працюється у львівському театрі, тому що я розумію, які є проблеми у режисерів, і намагаюсь їх як директор вирішувати, маючи режисерський бекграунд. Я ставив у багатьох театрах і, на жаль, не завжди є розуміння проблеми. Простори всі різні. Наприклад, Дикий театр — це простір свободи, але там дуже важко вижити. Бо задіяні актори з різних театрів, у яких немає часу і тому треба рухатись дуже швидко, тож не всі доходять до кінця. Але там дуже крутий глядач. В Одесі ж для нас був творчий виклик привабити глядача, знайти формат, що зацікавить саме його. Пам’ятаю, як минулоріч ми випустили «Саша, винеси сміття» за п'єсою Наталки Ворожбит, і це вистава війни, з катарсисом, дуже правильна». — про те, з яким з українських театрів вам загалом найкраще працювати у порівнянні з досвідом роботи у Дикому театрі та в інших київських театрах в якості запрошеного режисера, а також на посаді головного режисера Одеського театру імені Василя Василька в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«У мене є портфель, дещо там лежить глибоко-глибоко, але є драматурги, які дуже добре відчувають час. І коли у них з’являється матеріал, як, наприклад, у Наталки Ворожбит, Лєни Лягушонкової, Людмили Тимошенко, я намагаюсь одразу ці історії перехопити. Раніше не було такої щільної роботи з сучасною українською драматургією, сучукрлітом, прозою. Я намагаюсь дати це людям». — про як загалом вибирає п’єси для постановки в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«У національних театрів фінансування в адекватному стані, хоча його набагато менше, ніж було. Частина заробленого йде на покриття того, чого не додає держава. Є міста, де просто трагічна ситуація… Наприклад, у Харкові, де театрам взагалі не дають існувати. Це простір, який відключили просто. Для мене це взагалі культурна диверсія. Навіть страшно про це думати: чому, як і хто скористався можливістю прибрати українську культуру з простору під час війни?» — про те, як змінилося фінансування державних театрів порівняно з довоєнним часом в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Тільки так. Навіть коли ми намагаємось розважити глядача, ми все одно живемо у просторі, з якого так просто не вирватися. І якщо ми не будемо згадувати про це кожну хвилину, це буде неправильним і нечесним. Для мене театр — це елемент державної політики, як би там не було. І що б ми не показували, у цьому є великий елемент виховання глядача під час війни». — про перспективи розвитку українського театру у векторі, що треба говорити про те, що зараз з нами відбувається, рефлексувати в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Першочергово. Тому моя перша задача — витягнути театр на такий рівень, щоб він залишався не нашою «домашньою радістю», а щоб це був міцний культурний центр з виставами, які можна було б транслювати в Європі з нашими наративами. Скільки років безбожно вкачувались газпромівські гроші в російську культуру, і тепер нам дуже важко побороти цю історію. Для того, щоб виграти в цій культурній війні, перший елемент, який я особисто маю зробити — це реальний український культурний центр, який зміг би бути присутнім на фестивалях і диктувати суто наші наративи». — про те, що варто більше транслювати наративи розвитку українського в Європі, де переважає російська пропаганда в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Попереднього сезону в театрі Заньковецької була хітом вистава «Львівське танго». Але нещодавно Давид Петросян поставив «Землю», — здавалось би, класика класикою, неймовірно трагічна історія, а на ній зали забиті. Її дуже розігнали, і в театрі з’явилась молодь. Наприклад, вистава, яка у нас зараз буде, — «1984» Влади Бєлозоренко, свого часу в Театрі на Подолі була найхітовішою. Я розумію, що потрібна історія, яка залишиться в голові у глядача. Ми віримо, що «Червона Рута», яку ми зробимо, буде не тільки хітовою. Це знов-таки вистава про нашу культурну війну. Про те, як митця вбили, але його справа вижила і його наративи теж. Можна вбити людину в 30 років, а його творчість залишилась і зробила свій внесок у нашу незалежність. Пісні Івасюка прибили радянську систему, що йому не пробачили. І я розумію, чому роблю про це виставу зараз». — про в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)

«Я прекрасно до неї ставлюсь. До речі, ще один з феноменів, який мене вражає: зараз глядач пішов на українську класику. Так само, як він відкриває для себе українську історію та літературу, те саме буде з українським театром, повірте. Якщо ми дамо глядачу якісний контент, звісно. У цьому сезоні ми поставили три вистави за сучасною українською прозою, а в наступному хочемо взяти трьох дуже крутих режисерів і запропонувати зробити три історії з української класики. Але щоб це реально були модернові версії — візуально і концептуально адаптовані під сучасного глядача. Іноді я навіть заздрю своїм колегам і їх заточеності суто під класику, тому що класика — це не тільки твоє авторство, а й друге плече, яке тобі підставляють. Це сила часу, століть, у цьому є реальна міць. Хоча водночас мені зараз цікаво розмовляти про сучасне». — про ставлення до класики в театрі в інтерв'ю Yabl Максим Голенко: «Я прийшов не для того, щоб рубати» (27 грудня 2023 року)