Гіпотеза
Гіпо́теза (або засновок) — це припущення, яке перевіряють експериментально з можливих розв'язань проблеми. З погляду логіки, гіпотеза — прийом пізнавальної діяльності людини, форма мислення, що є здогадом, тобто, положенням, яке тимчасово вважається можливо істинним, поки не встановлена істина.
Гіпотеза | |
Стаття у Вікіпедії | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.Щодо гіпотез, то математика може допомагати природознавцям як створювати їх самим, так і оцінювати пропоновані їм, особливо такі, що мають відношення до математичних об'єктів, зв'язаних з іншими. |
|||||
— Р. Бойль[1] |
Математика не відкриває законів, бо вона не індуктивна, і не створює теорій, бо вона не гіпотетична; а проте вона є суддею і над індукцією, і над гіпотезою, є арбітром, до якого обидві вони мусять вдаватися зі своїми вимогами. І не може ані закон набрати чинності, ані правило бути поясненим без схвалення математикою. |
|||||
— Б. Пірс[2] |
Першим процесом в ефективному вивченні науки повинен стати процес спрощення і зведення результатів попереднього дослідження у форму, в якій розум може їх засвоїти. Результати цього спрощення можуть набрати форми чисто математичних формул або фізичних гіпотез. |
|||||
— Дж. К. Максвелл[3] |
Питання про те, як виникає гіпотеза, належить до тієї сфери, в якій немає ніяких загальних правил, тут набирає права голосу експеримент, аналогія, конструктивна індукція. |
|||||
— Р. Курант[4] |
Примітки
ред.- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 14
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 26
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 73
- ↑ Математика в афоризмах, 1974, с. 184
Джерела
ред.Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях / Н. О. Вірченко. — Київ: Вища школа, 1974. — 272 с.