Даосизм

Даоси́зм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, гадань, шаманізму, медитацій, а також традиційної філософії й науки. Послідовників даосизму називають даосами. Вважають, що цю течію заснував Жовтий імператор (родоначальник всіх китайців). В історії даосизму відбувся поділ на релігійний даосизм та філософський, вчення філософського викладене у «Дао де цзін», «Чжуан Цзи» та пов'язаних з ними текстах.

Вікіпедія

Дивіться у Вікіпедії:

Даосизм

Commons

Вікісховище має мультимедійні дані за темою:

Даосизм

Даоські мудрості

Біда всього світу відбувається з дрібниці, як велика справа — з малих^[1].

Будьте уважні до своїх думок — вони початок вчинків^[1].

Велика людина тримається істотного і залишає нікчемне. Вона все робить по правді, але ніколи не буде спиратися на закони^[1].

Стриманість — це перший щабель чесноти, яка і є початок моральної досконалості^[1].

Все в світі зростає, квітне і повертається до свого коріння^[1].

Голос істини невитончений, а витончена мова брехлива. Моральна людина не красномовна, а красномовна — брехун^[1].

Голос істини противний слуху^[1].

Для того, щоб жити добрим життям, немає потреби знати про те, звідки ти з'явився і що буде на тому світі. Думай тільки про те, чого хоче не твоє тіло, а твоя душа, і тобі не потрібно буде знати ні про те, звідки ти взявся, ні про те, що буде після смерті. Не потрібно буде знати цього тому, що ти будеш відчувати те повне благо, для якого не існує питання ні про минуле, ні про майбутнє^[1].

Задоволений самим собою — багач^[1].

Обов'язок без любові не радує. Істина без любові робить людину критичною. Виховання без любові породжує суперечності. Порядок без любові робить людину дріб'язковою. Предметні знання без любові робить людину завжди правою. Володіння без любові робить людину скупою. Віра без любові робить людину фанатиком. Горе тим, хто скупий на любов. Навіщо жити, якщо не для того, щоб любити^[1]?

Гідний чоловік завжди намагається бути неупередженим, не надавати цінності важкодобувних речам і не слухати безплідного вчення^[1].

Гідний чоловік робить багато, але не хвалиться зробленим; здійснює заслуги, але не визнає їх, тому що він не бажає виявити свою мудрість^[1].

Гідний чоловік одягає на себе поганий одяг, але в собі має дорогоцінний камінь^[1].

Якщо річ не придатна для однієї мети, її можна вжити для іншої^[1].

Закон гідних — творити добро і не сваритися^[1].

Знаючий людей розумний, а той, хто знає себе самого прозорливий^[1].

Знаючий міру задоволений своїм становищем^[1].

Знаючий багато мовчазний, а хто говорить багато не знає нічого^[1].

Істинно освічена людина ніколи не воює^[1].

Коли ви благополучні, то подумайте, що потрібно зробити під час біди, так як велика біда починається з незначною^[1].

Коли світ почав існувати, розум став його матір'ю, і той, хто усвідомлює, що основа життя його — дух, знає, що він знаходиться поза будь-якою небезпекою. Коли він закриє уста і зачинить ворота почуттів в кінці життя, він не зазнає ніякого занепокоєння^[1].

Коли множаться закони і накази, росте число злодіїв і розбійників^[1].

Коли немає ворогів, то не буває війни^[1].

Хто веде війну заради людинолюбства, той переможе ворогів^[1].

Хто робить вигляд, що багато знає і до всього здатний, той нічого не знає і ні до чого не здатний^[1].

Хто багато говорить, той часто зазнає невдачі^[1].

Хто хоробрий, не знаючи людинолюбства, хто щедрий, не знаючи ощадливості, хто йде вперед, не знаючи смирення, той загине^[1].

Хто, знаючи межі своєї діяльності, не наблизиться до небезпек, той буде жити довго^[1].

Хто, знаючи багато, тримає себе, як той, що не знає нічого, той — моральна людина^[1].

Хто, не знаючи нічого, тримає себе як знаючий багато, той хворий^[1].

Хто, роблячи справу, поспішає нашвидку досягти результату, той нічого не зробить. Хто обережно закінчує свою справу, як почав, той не потерпить невдачі^[1].

Легко досягнута домовленість не заслуговує на довіру^[1].

Люди вищої моральності не вважають себе моральними; тому вони мають вищу моральність^[1].

Мудрець уникає будь-якої крайності^[1].

Мудра людина не виставляє себе на світ, тому блищить; вона не говорить про себе, тому вона славна; вона не прославляє себе, тому він заслужена; вона не звеличує себе, тому вона є старшою серед інших^[1].

Той, хто не свариться, не засуджується^[1].

Немає біди важче незнання задоволення^[1].

Немає біди важче, ніж зневажати ворогів^[1].

Немає гріха важче пристрастей^[1].

Переможець інших сильний, а перемагає самого себе могутній^[1].

Під небом все лише тимчасово буває^[1].

Втрата є початок розмноження, безліч початок втрати^[1].

Почесть і ганьба від сильних світу (для мудреця) однаково дивні^[1].

Чудовий воїн ніколи не розгнівається^[1].

Причина того, що важко керувати народом, полягає в тому, що народ освічується і в ньому багато розумних^[1].

Тільки що розпущена рослина ніжна і слабка. 3асохша рослина тверда і не гнучка. Звідси ясно, що ніжне і слабке живе^[1].

Розумні не бувають вчені; учені не бувають розумні^[1].

Хоча в світі немає предмета, який був би слабший і ніжніше води, але вона може зруйнувати найтвердіший предмет^[1].

Хоча війна ставить, можливо, метою спокій, але вона безсумнівне зло^[1].

Примітки

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[pritchi-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л ^м ^н ^п ^р ^с ^т ^у ^ф ^х ^ц ^ш ^щ ^ю ^я ^аа ^аб ^ав ^аг ^ад ^ае ^аж ^аи ^ак ^ал ^ам ^ан ^ап ^ар ^ас ^ат ^ау ^аф ^ах ^ац ^аш ^ащ ^аю ^ая ^ба ^бб Даосские мудрости

[1]