Джоан Роулінг

британська геніальна письменниця, сценаристка, кінопродюсерка, авторка серії романів про Гаррі Поттера

Джоа́н «Джо» Ро́улінг (англ. Joanne Rowling; псевдоніми — Дж. К. Ро́лінґ і Роберт Ґалбрейт; нар. 31 липня 1965) — британська письменниця, сценаристка, кінопродюсерка, здебільшого відома як авторка серії романів про Гаррі Поттера. Її книги одержали світове визнання, виграли низку нагород і вийшли тиражем понад 400 мільйонів примірників. Септологія очолила список найбільш продаваних серій романів в історії та була екранізована в серії однойменних кінофільмів, у продюсуванні та створенні сценарію до яких доклалась і сама письменниця.

Джоан Роулінг
J. K. Rowling 2010.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

ЦитатиРедагувати

  •  

Я думаю, це дуже мило, що Волдеморт весь час чекав кінця навчального року, щоб спробувати вбити Гаррі. При всіх своїх недоліках він дійсно дбав про освіту Гаррі.

  •  

Розумієте, я була просто... і дуже важливо про це говорити... я була звичайною заучкою у веснянках. Просто бісовим книжковим черв'ячком. І я надзвичайно довго шукала у книжках героїнь, схожих на мене. звичайно, дещо я все ж таки знайшла, але... дуже мало звичайних жіночих персонажів, які не зобов'язані бути сексуальними, щоб стати героїнею. І, створюючи Герміону, я відчувала, що створюю героїню, яка не була сексуальною, але в той же час не була типовою «дівчинкою в окулярах», яка абсолютно асексуальна. Розумієте, про що я? Вона дівчинка, справжня дівчинка. Їй подобається Рон, але надії її невеликі. Справжня дівчинка. Але вона ніколи не відмовляє собі в розумі. Ніколи не намагається поводитись нерозумно або виглядати менш розумною. Не намагається зробити Рону приємно за рахунок приниження себе та своїх переваг. Тому вони так пізно виявляються разом, така реальність життя. Але я пишаюся Герміоною. Вона така, яка є. І якщо це чують такі дівчата, як я, тоді, звісно, я надзвичайно щаслива. У цьому вся суть.

  •  

Я думаю, я б хотіла провести один день з Гаррі. Я б запросила його на обід та попросила пробачення за все, через що змусила його пройти.

  •  

Кожна історія живе доти, доки хоч хтось хоче її слухати. Історії, які подобаються нам більш за все, живуть у нас вічно. Так що, скільки б ви не повертались до прочитання книг або перегляду фільмів, Хогвартс буде завжди поруч, щоб зустріти вас вдома.

  •  

Більше всього на світі я шкодую про те, що моя мати так і не дізналась, що я стала письменницею

  •  

Я поверталася до Лондона одна в переповненому потязі, ідея про Гаррі Поттера просто прийшла мені в голову. Я писала майже безперервно з шести років, але ніколи раніше мене так не схвильовувала ідея. На моє велике розчарування, у мене не було ручки і я була надто сором'язлива, щоб попросити когось її позичити... У мене не було ручки з собою, але я думаю, що, напевно, це було добре. Я просто сиділа і думала чотири години (затримки поїзда), в той час як всі деталі роїлися в моєму мозку і цей худий чорнявий хлопчик в окулярах, який не знав, що він чарівник, ставав для мене все більш і більш реальним. Можливо, якби я сповільнила хід думок, щоб зафіксувати їх на папері, то втратила б деякі з них (хоча інколи мені цікаво, скільки з того, що я уявляла тоді, я забула до того часу, як опинилася з ручкою). Я почала писати «Філософський камінь» в той же вечір, хоча перші кілька сторінок не мають нічого спільного із закінченою книгою.

  •  

Нам не потрібна жодна магія, щоби змінити цей світ. В нас самих є необхідна для цього сила. Ми здатні уявляти краще життя[1].

Цитати з творівРедагувати

  •  

— У вас у родині всі чарівники? — запитав Гаррі, якому Рон був не менш цікавий, ніж він Ронові.
— Ее… мабуть, так, — відповів Рон. — Здається, мамин троюрідний брат — бухгалтер, але ми ніколи не згадуємо про нього[2]. — «Гаррі Поттер і філософський камінь»

  •  

Людина помирає тоді, коли вмирає останній спогад про неї[2]. — «Гаррі Поттер і Орден Фенікса»

  •  

Тільки магли базікають про «читання чужих думок». Мозок – це не книга, яку можна розгорнути, коли забажаєш, і почитати на дозвіллі. Думки не викарбувані на стінках черепа, щоб їх могли переглядати всі, кому не ліньки. Наш розум – це складна, багатошарова комплексна субстанція... принаймні в більшості людей[2]. — «Гаррі Поттер і Орден Фенікса»

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати