Джоан Роулінг

Джоа́н «Джо» Ро́улінг (англ. Joanne Rowling; псевдоніми — Дж. К. Ро́лінґ і Роберт Ґалбрейт; нар. 31 липня 1965) — британська письменниця, сценаристка, кінопродюсерка, здебільшого відома як авторка серії романів про Гаррі Поттера.

Джоан Роулінг

Файл:J. K. Rowling 2010.jpg, JK Rowling 1999.jpg

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Я думаю, це дуже мило, що Волдеморт весь час чекав кінця навчального року, щоб спробувати вбити Гаррі. При всіх своїх недоліках він дійсно дбав про освіту Гаррі.

Розумієте, я була просто... і дуже важливо про це говорити... я була звичайною заучкою у веснянках. Просто бісовим книжковим черв'ячком. І я надзвичайно довго шукала у книжках героїнь, схожих на мене. звичайно, дещо я все ж таки знайшла, але... дуже мало звичайних жіночих персонажів, які не зобов'язані бути сексуальними, щоб стати героїнею. І, створюючи Герміону, я відчувала, що створюю героїню, яка не була сексуальною, але в той же час не була типовою «дівчинкою в окулярах», яка абсолютно асексуальна. Розумієте, про що я? Вона дівчинка, справжня дівчинка. Їй подобається Рон, але надії її невеликі. Справжня дівчинка. Але вона ніколи не відмовляє собі в розумі. Ніколи не намагається поводитись нерозумно або виглядати менш розумною. Не намагається зробити Рону приємно за рахунок приниження себе та своїх переваг. Тому вони так пізно виявляються разом, така реальність життя. Але я пишаюся Герміоною. Вона така, яка є. І якщо це чують такі дівчата, як я, тоді, звісно, я надзвичайно щаслива. У цьому вся суть.

Я думаю, я б хотіла провести один день з Гаррі. Я б запросила його на обід та попросила пробачення за все, через що змусила його пройти.

Кожна історія живе доти, доки хоч хтось хоче її слухати. Історії, які подобаються нам більш за все, живуть у нас вічно. Так що, скільки б ви не повертались до прочитання книг або перегляду фільмів, Хогвартс буде завжди поруч, щоб зустріти вас вдома.

Більше всього на світі я шкодую про те, що моя мати так і не дізналась, що я стала письменницею

Я поверталася до Лондона одна в переповненому потязі, ідея про Гаррі Поттера просто прийшла мені в голову. Я писала майже безперервно з шести років, але ніколи раніше мене так не схвильовувала ідея. На моє велике розчарування, у мене не було ручки і я була надто сором'язлива, щоб попросити когось її позичити... У мене не було ручки з собою, але я думаю, що, напевно, це було добре. Я просто сиділа і думала чотири години (затримки поїзда), в той час як всі деталі роїлися в моєму мозку і цей худий чорнявий хлопчик в окулярах, який не знав, що він чарівник, ставав для мене все більш і більш реальним. Можливо, якби я сповільнила хід думок, щоб зафіксувати їх на папері, то втратила б деякі з них (хоча інколи мені цікаво, скільки з того, що я уявляла тоді, я забула до того часу, як опинилася з ручкою). Я почала писати «Філософський камінь» в той же вечір, хоча перші кілька сторінок не мають нічого спільного із закінченою книгою.

Нам не потрібна жодна магія, щоби змінити цей світ. В нас самих є необхідна для цього сила. Ми здатні уявляти краще життя.

Життя не повинно бути зручним. І в цьому я знаходжу заспокоєння - для себе і для всіх, хто заплутався в житті.

Не можна чіплятися за мрії і сни, забуваючи про сьогодення, забуваючи про своє життя.

Адже людина - це не властивість характеру, а зроблений ним вибір.

Необхідна велика сміливість, щоб протистояти ворогам, але набагато більша, щоб піти наперекір друзям.

Ми сильні настільки, наскільки ми єдині, і слабкі настільки, наскільки роз'єднані.

Цитати з творів

— У вас у родині всі чарівники? — запитав Гаррі, якому Рон був не менш цікавий, ніж він Ронові. — Ее… мабуть, так, — відповів Рон. — Здається, мамин троюрідний брат — бухгалтер, але ми ніколи не згадуємо про нього. — «Гаррі Поттер і філософський камінь»

Людина помирає тоді, коли вмирає останній спогад про неї. — «Гаррі Поттер і Орден Фенікса»

Тільки магли базікають про «читання чужих думок». Мозок – це не книга, яку можна розгорнути, коли забажаєш, і почитати на дозвіллі. Думки не викарбувані на стінках черепа, щоб їх могли переглядати всі, кому не ліньки. Наш розум – це складна, багатошарова комплексна субстанція... принаймні в більшості людей. — «Гаррі Поттер і Орден Фенікса»

Про Джоан Роулінґ

	Серія про Гаррі Поттера розійшлася накладом понад 500 мільйонів примірників, тобто книжку прочитала десь кожна дванадцята людина на землі. Випадок безпрецедентний (Біблію не рахуємо, як і домагання фанатів оголосити Роулінґ новою євангелісткою). Самотня мати в злиднях і депресії пише найвизначнішу книжку зламу тисячоліть. Дж. К. Роулінґ цей животворний міф і не спростовує, і не підтримує особливо. — З есею «Джоан Роулінґ»
	— Ганна Улюра

	Роулінґ традиційно суто в конвенційно-літературному сенсі авторка. Вона писала «дуже англійську» чарівну казку в поєднанні з «дуже англійським» романом про сирітку. Ризикнула з «дуже британською» політичною «Випадкова вакансія» Згодом так само взялася за «дуже англійський» детектив. Жанровий слух у неї перфектний, звідси й усі небезпідставні звинувачення у вторинності – причому чи не в кожному публічному виступі Роулінґ наголошує: література – це про те, як герої приймають чи відкидають запропоновані історією ролі. — З есею «Джоан Роулінґ»
	— Ганна Улюра

	У серії про Гаррі Поттера застосовано простий і дієвий прийом: з книжки в книжку ускладнюється синтаксис і лексика: дорослішають герої – дорослішає світ – дорослішає мова. Те саме Роулінґ робить і з базовими концептами: нарощує на них дедалі більше вже апробованих культурою змістів. А Пророцтво серед концептів її світу таки за головного. — З есею «Джоан Роулінґ»
	— Ганна Улюра

	На кухонному годиннику Візлі є тільки одна стрілка й нема цифр. Замість них – цінні повідомлення: «Час пити чай», «Ти спізнився», «Час годувати курей». Бракує ще одного напису – «Визнати Гаррі Поттера біблією постсучасності». Успіх Роулінґ (його таки ніщо не провіщало!) пов’язаний саме з викривленнями індивідуального й міфічного часу в модерній свідомості, яке в сазі про Гаррі Поттера означують формулою «діти дорослішають дуже швидко, дорослі стрімко дитиніють». Десь у процесі ці групи зустрічаються. — З есею «Джоан Роулінґ»
	— Ганна Улюра

Джерела

• Офіційний сайт Джоан Роулінг
• Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5