Дідух
Діду́х[1] (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король[2]) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.
Цитати
ред.Коли українці відзначали закінчення жнив, то останнього снопа урочисто заносили до комори зі словами: «Щоб велося від хліба до хліба». А на Святвечір його вносили в дім. Протягом Різдвяних свят дідух стояв на покуті. Саме перед дідухом, на сіно, господиня ставить миску з кутею і глечик з узваром. Дідух символізував предків і нібито міг посприяти багатому врожаю у новому році[3]. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023) |
|||||
| — Ярослава Музиченко |
Сніп, що стояв у хаті, — зазвичай називали «дідом», а тепер дуже часто його іменують «дідухом». Насправді це не зовсім так, бо «дідух» — це сніп, який обмолотили. «Дід» відрізнявся навіть на вигляд. Так на Поліссі сніп робили з жита і він був невеликим за розміром, а на Поділлі «дід» був із пшениці. Натомість у Карпатах, бойки і лемки, робили сніп із вівса, гуцули — з різних видів зернових культур. Різдвяний сніп міг стояти до Щедрого вечора. В окремих місцевостях «дід» уособлював покійних предків, тому його могли годувати варениками та пампушками, але так робили лише віруючі люди. Після свят часом зі снопа витягали солому й нею перев’язували садовину[4]. — Зі статті «Магія Різдва починалася зі Святвечора» (2021) |
|||||
| — Михайло Глушко |
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 300. Процитовано 4 січня 2021.
- ↑ Леся Горошко, науковий співробітник Інституту народознавства НАН України у статті Юлії Курій, газета «Експрес»: Ялинка — це вже немодно! Архівовано 1 січня 2014 у Wayback Machine.. — 30.12.2013 18:00
- ↑ Яким було різдво перед Різдвом
- ↑ Магія Різдва починалася зі Святвечора
