Святий Вечір
Святи́й ве́чір (також Святве́чір, Бага́та кутя́, Віґі́лія) — одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Дата святкування різними церквами залежить від дати святкування Різдва. Західні й східні церкви, які використовують григоріанський і новоюліанський календар, відзначають Святий Вечір 24 грудня, а християнські церкви, які використовують юліанський календар, — 6 січня.
Цитати
ред.Залежно від історико-етнографічного району Святий вечір, який ми традиційно відзначаємо 6 січня, називали Дідовим вечором, Вилією або Першою колядою. Натомість Щедрим вечором, наприклад, на Надсянні, іменували 18 січня, а на Поліссі — 13-те. Поліщуки взагалі святкували три Святі вечори: 6, 13 і 18 січня. При чому 6-го і 18-го на столі була пісна їжа, а 13-го — скоромна. На Поліссі вважали, що перший Святий вечір — на врожай, другий (Щедрий вечір) — на худобу, а третій — на здоров’я, хоча в деяких етнографічних районах могли трактувати й навпаки[1]. — Зі статті «Магія Різдва починалася зі Святвечора» |
|||||
| — Михайло Глушко |
Лише на початку ХХ століття помешкання почали прикрашати «павуками», а заможніші ще й оздоблювати ялинковими прикрасами. Така мода поширилась у 1920—1930-х роках, бо до того в селі ялинок не ставили. Найбільша прикраса на Різдвяні свята — сніп, солома, сіно. Якщо в оселі димохід уже був виведений на горище, то ще й вішали рушники і тканини. Останнє, що робили перед вечерею, — це готували різні страви[1]. — Зі статті «Магія Різдва починалася зі Святвечора» |
|||||
| — Михайло Глушко |
На Святвечір, коли засяє перша зірка, українці вносили до світлиці сіно та солому. Сіном притрушували стіл і підлогу під столом та на покуті. Солому розкидали по кімнаті. Солома й сіно для того, щоб у них гостили душі. У них немає зерна, яке може прорости, вони — зі світу мертвих[2]. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023) |
|||||
| — Ярослава Музиченко |
На українському святвечірньому столі обов’язково має бути риба — смажена, печена чи варена. Це також загальноєвропейський звичай. Риба — як і всі різдвяні «магічні» страви і предмети — символ родючости та плодючости. Згадаймо лишень, що означає жінці побачити уві сні рибу, або ж численні казки, де жінка, з’ївши шматок риби, вагітніє. Литовці готують на Святвечір оселедець — силке. А норвежці частуються тріскою з масляним соусом. Цікаво, що словаки клали в гаманець луску з різдвяного коропа, щоби мати багато грошей[2]. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023) |
|||||
| — Ярослава Музиченко |
Перед вечерею господар (дід або син) традиційно заносив до хати солому чи сніп, або й отаву (дрібне сіно другого покосу). Коли батько заходив, то вітався: «Христос сі Рождає!», «Дай, Боже, добрий вечір!», «Сійся, родися, жито, пшениця, ячмінь — як кінь, овес — як пес, бураки — як ходаки!». Залежно від віншування присутні в хаті мали відповісти: «Славімо Його!», «Дай, Боже!», «Най ся роди, най ся роди!»... |
|||||
| — Михайло Глушко |
Святкова вечеря починалася з того, що батько запалював свічку і благословляв родину: «Дав нам Бог цих свят дочекати разом зі всією сім’єю, то, дай Боже, і наступних в мирі і злагоді дочекатися». Після цього всі молились. За столом сідали за старшинством. Вечерю починали не з куті, а з часнику, бо вважали, що він виганяє всіх злих духів та забезпечує здоров’я родині. Однак так було не скрізь. На Надсянні спершу їли варену капусту, так званий «квасок», а закінчували трапезу кутею. У деяких місцевостях починали з риби і хліба[1]. — Зі статті «Магія Різдва починалася зі Святвечора» |
|||||
| — Михайло Глушко |
У Карпатах після вечері починали колядувати. Свічка, яку запалили на Святвечір, мала горіти всю ніч. Коли гасили, то звертали увагу на те, куди йде дим: якщо до дверей, то вважали, що хтось із рідні невдовзі помре, якщо дим ішов догори, то це означало, що всі будуть живі і здорові. Пастухи після вечері ложок не мили, зв’язували їх і клали під скатертину, під сіно, щоби не розбігалася худоба. У деяких місцевостях після вечері був звичай відвідувати близьких, починали віншувати й колядувати під вікнами[1]. — Зі статті «Магія Різдва починалася зі Святвечора» |
|||||
| — Михайло Глушко |
Українці кладуть по кутках столу на Святвечір горіхи та роздають їх колядникам. Це також символ родючости. Словаки та серби у переддень Різдва розкидали горіхи по кутах світлиці, щоб майбутній рік був урожайним. Британці ставлять миску з горіхами на різдвяний стіл. Багато народів готують із горіхами особливі святвечірні страви[2]. — Зі статті «Яким було різдво перед Різдвом» (2023) |
|||||
| — Ярослава Музиченко |
Див. також
ред.Примітки
ред.
