Дід Мороз
Дід Моро́з — казковий персонаж святкування Нового року спочатку в СРСР, згодом у пострадянських країнах, який вручає дітям подарунки особисто або кладе під ялинку. На рубежі ХХ-ХХІ ст. в колишніх соціалістичних країнах і радянських республіках розпочалось відродження місцевих різдвяних традицій і поступове витіснення Діда Мороза.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/8d/%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B.jpg/250px-%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B5_%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B8_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%8B.jpg)
Цитати про Діда Мороза
ред.Перманентно «прорубуючи вікно в Європу», росіяни й собі сто років тому організували діда з мішком подарунків. Утім його корені відрізняються від витоків європейських двоїстих добро-злих предків чи хатніх духів. Мороз у слов’ян — це винятково негативний образ. Він із лісу, з-поза меж людської окультуреної території. Морозить людей і худобу, нищить посіви і плодові дерева. Українці на Святвечір намагаються задобрити Мороза, пропонують страви, а потім заклинають не приходити на поля і до худоби[1]. — Зі статті «Звідки прийшов Святий Миколай» (2022) |
|||||
— Ярослава Музиченко |
Наприкінці XIX століття російський письменник Олександр Островський написав казку «Снігуронька». Мороз там постає злим дідуганом. Снігуронька — гине від кохання та сонячного тепла. З часом з цього Мороза зліпили образ, подібний до Миколая, Санта Клауса та інших різдвяних персонажів — щоб бути «як усі»[1]. — Зі статті «Звідки прийшов Святий Миколай» (2022) |
|||||
— Ярослава Музиченко |
З дитячих віршиків
ред.В нашу хату зайшов уночі |
|||||
— Анатолій Качан |
Дід мороз несе мішок, |
|||||
— Платон Воронько |
— Анатолій Качан |
Червоніють снігурі |
|||||
— Леонід Талалай |
... — Мети, мети, метелице, |
|||||
— Тамара Коломієць |
Сипле снігом хуртовина — |
|||||
— Лідія Компанієць |
— Микола Сингаївський |
Через гори, через ліс |
|||||
— Володимир Кленц |
— Анатолій Камінчук |
Примітки
ред.