Еліф Шафак

Еліф Шафак (тур. Elif Şafak, 25 жовтня 1971, Страсбург) — турецька письменниця, колумністка та спікерка.

Цитати про Еліф Шафак

	Найвідоміша сучасна турецька жінка-прозаїк Еліф Шафак живе на дві країни – Туреччину і США, – пише турецькою і англійською, але воліє називатися саме турецькою письменницею. Її улюблені героїні весь час зависають між Туреччиною і західним світом, вибір ідентичності для них – складна буттєва проблема^[1]. — З есею «Еліф Шафак»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

	З одного боку престижна премія Румі вже за один із перших творів, 1997-го, успіх шалений […]. А з іншого боку, в романі «Бабá і байстрюк» вона відкрито написала про геноцид вірмен, а це в Туреччині злочин, тож її звинуватили в образі нації й притягли до відповідальності, але не засудили через відсутність складу злочину. В романі-бо виявили фрагменти, де Шафак міркує, скільки турків убили вірменські повстанці й скільки вірменських дітей усиновили турки, щоб урятувати, зрештою, тоді була громадянська (каже одна з героїнь) і два мільйони вірмен – просто випадкові жертви тієї війни^[1]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

	Її героїні – завжди доньки. В її феміністичних і протестних творах (незле замаскованих під любовні історії) дуже буквально прочитаний патріархат. Її героїні вторують батька, попри свою і його волю: «Деякі доньки народжуються, щоб утілити в життя мрії батька. Навіть якщо для цього їм доведеться рятувати вітчизну». Батько – батьківщина – безбатченки: все це у Шафак про жінок і тільки про них^[2]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

	2009 року в неї вийшов найпродаваніший і найзатребуваніший нині роман у Туреччині під назвою «Любов» – так просто, саме так. Але й інші романи Шафак успішні, дуже успішні^[2]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

	У роману «Честь» є епіграф із Джона Максвела Кутзее, автора «Безчестя». Честь для жінок і для чоловіків у всіх культурах має рівне значення: у чоловіків честь сягає діяння, у жінок – відмови від дії. Для ісламських культур честь-безчестя має ще один вимір – «убивства честі». Про них роман і написаний. Жінка, яка зганьбила себе, мусить бути покараною: мужчина з її родини має її убити – батько, син, чоловік^[2]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

	Вона пише роман про секс-торгівлю й жінок, утягнутих у неї, назвавши його «10 хвилин 38 секунд у цьому дивному світі». Детективна лінія в неї завжди тільки для утримання уваги читача. Вона пише нібито лавбургер «Любов», де змушує білу зневірену редакторку закохатися в героя редагованого роману. Любовна лінія теж для привернення уваги. 10 хвилин 38 секунд триває помирання й передсмертні спогади-галюцинації героїні (її вбили, ясно)^[3]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

	Чорне молоко – це чорнило: народження дитини й творення письма у Шафак стають синонімами, а щастя материнства, як і відданість творця, – ілюзіями, почасти злоякісними. Сорок днів романної любові дорівнюють сорока прожитим без любові рокам головної героїні, а любити її навчить Джаваледдін Румі, бо саме в цього містика-суфія XIII століття вона закохалась^[3]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

	У кожному романі Шафак є близнюки. Авторка пояснює, що в Туреччині й поза нею живе двома життями – наче йдеться про двох жінок, про попіл і ружу, ваніль і перець. Але близнюки Шафак ніколи не двійники, вони завжди протилежності, які за збігом обставин зовні схожі^[3]. — З есею «Еліф Шафак»
	— Ганна Улюра

Поділіться цитатами з вашими друзями: