Ерінна

	Ерінна
	С. Соломон, «Сапфо та Ерінна в саду Метілени» (1864)
	Стаття у Вікіпедії
	Роботи у Вікіджерелах
	Медіафайли у Вікісховищі

Ерінна (IV ст. до н. е.) — давньогрецька поетеса родом з острову Телос, представниця ліричного жанру. Розквіт її творчості припадає на 350-ті роки до н. е.

Цитати з віршів Ерінни

Куделя

Рибка провідна, що добру плавбу морякам посилаєш,
ти за кормою крутися й моїй найдорожчій подрузі^[1].

Тільки порожня луна звідсіля досягає Аїда,
Де німота межи мертвих і тьма напливає в очиці^[1].

О безталанна Бавкідо, я плачу невтішно, ридаю
Я за тобою, не годна забути про наші забави
Ще за дитинних часів. Хоча спогадання ще теплі,
Ти — нині вугіль уже!…^[2]

Нині над гробом твоїм, я з юністю ніби прощаюсь…^[2]

На портрет Аґатархіди

Принаймні тота, що так вірно
Дівочії риси вдала, —
Якби була голос іще додала їй,
То Агатархіда була б тут ціла^[3]^[4].

Надгробок Бавкіди

Я гріб Бавкіди, що як наречена вмерла,
Ти, що минаєш стовп отсей, багато
Сльозами вмитий, кликни вниз до Ада:
«О завидющий ти, підземний княже!»^[5]^[4]

Напис на гробі Бавкіди

Стело, й сирени мої, й погребова скорботная урно,
Де тільки порох і тлін, де попеліє Аїд,
Ви перехожим скажіть, хай могилу мою не минають…^[6]^[7]

Цитати про Ерінну

	Дівчата з «Прядки» живуть дуже знайомим нам життям. Так і чергуються тут побутові картинки з життя юних жінок і погребальні заплачки. Після смерті посестри дружні стосунки залишаються міцними^[8]. — З есею «Ерінна»//«Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві»
	— Ганна Улюра

	Магію часто згадують, говорячи про «Прядку». Скажімо Ерінна порівняє весільний смолоскип і погребальне багаття (це дуже красиво!). Дослідники миттю почали шукати, чи в якомусь ритуалі зіставляють ці два елементи з різних «церемоній». (бо таке є й у пізніших «антиків»), а варто було би просто припустити, що молодші колеги цитують якраз Ерінну, а не ритуал (і це таки так)^[4]. — З есею «Ерінна»
	— Ганна Улюра

Примітки

↑ ^а ^б Перші поетеси, 2019, с. 140
↑ ^а ^б Перші поетеси, 2019, с. 141
↑ Пер. І Франка. Епіграма приписується Ерінні
↑ ^а ^б ^в Ніч на Венері, 2020, с. 13
↑ Пер. І Франка. Епіграма приписується Ерінні
↑ Епіграма приписується Ерінні
↑ Перші поетеси, 2019, с. 143
↑ Ніч на Венері, 2020, с. 12

Джерела

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5
Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упорядкування, переклад з давньогрецької, передмова й коментарі Тараса Лучука. — Львів: Астролябія, 2019. — 448 с. — ISBN 978-617-664-180-3

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[Перші_поетеси—2019——140-1] а ^б Перші поетеси, 2019, с. 140

[Перші_поетеси—2019——141-2] а ^б Перші поетеси, 2019, с. 141

[3] Пер. І Франка. Епіграма приписується Ерінні

[Ніч_на_Венері—2020——13-4] а ^б ^в Ніч на Венері, 2020, с. 13

[5] Пер. І Франка. Епіграма приписується Ерінні

[6] Епіграма приписується Ерінні

[Перші_поетеси—2019——143-7] Перші поетеси, 2019, с. 143

[Ніч_на_Венері—2020——12-8] Ніч на Венері, 2020, с. 12

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

Ерінна

С. Соломон, «Сапфо та Ерінна в саду Метілени» (1864)
Стаття у Вікіпедії
Роботи у Вікіджерелах
Медіафайли у Вікісховищі