Чорний ворон. Залишенець
«Залишенець. Чорний ворон» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра.
Цитати
ред.Ні, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх?[1] |
|||||
| — Чорний Ворон |
- Ніколи не кажи: в цій державі. Так завжди казали ті, для кого вона чужа. Кажи: наша.[2]
- Звитяга породжує легенди, а відчай — брехню.[2]
- — Куди тобі, Юрасю, пустити свинцеву бджілку? У серце чи в голову?
— У голову.
— Ну так, звичайно, адже ти колись присягав, що в твоєму серці Україна.[2] - Якщо немає надії на перемогу, то зостається ще прагнення помсти. Прагнення, яким горіли всі козаки, більшість із них воно й привело до лісу.[2]
- Немає нічого підступнішого за подачки з рук ворога. Лише наївний бевзь може покладатися на їхню добрість.[2]
- Страшно сказати, що робить із людьми безнадія. Говіркі стають мовчазними, веселі — зажуреними, хоробрі — боягузами, а певні — зрадниками.[2]
- То хто ж по-вашому бандит? Той, хто прийшов до нас із Московщини і серед білого дня грабує кожну хату, чи той, кого ви вигнали з дому і змусили піти до лісу, щоб боронити свій край.[2]
- Як ото волос на голові, так було пораховано й кожен колосок селянина, над душею якого і далі стояв червономордий продзагонівець. Тому, як тільки випадала нагода, ми охоче навчали цих упирів замість хліба їсти святу земельку.[2]
- Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть.[2]
- Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями.[2]
- Отаман, котрий дозволяє ворогові вести пропаганду в своєму таборі, заслуговує розстрілу.[2]
- Коли все дуже правильно і бездоганно, тоді виникає сумнів.[2]
- Жодна катастрофа не ставить хрест на меті.[2]
- Марні надії тільки додають жалю.[2]
- Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя.[2]
- У наших людей християнство тільки на язиці.[3]
- …на моєму прапорі не було напису «Воля України або закордон».[4]
Діалоги
ред.Чорний Ворон: Ця доброта і довірливість загубили наш край. Теж мені, християнський звичай… |
Примітки
ред.- ↑ Залишенець. Чорний Ворон, 2014, с. 10
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Залишенець. Чорний Ворон, 2014, с. ?
- ↑ Залишенець. Чорний Ворон, 2014, с. 277
- ↑ Залишенець. Чорний Ворон, 2014, с. 152
- ↑ Залишенець. Чорний Ворон, 2014, с. 252
Джерела
ред.- Шкляр В. Залишенець. Чорний Ворон. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 384 с. — ISBN 978-966-14-0662-8
