Шкляр Василь Миколайович

український письменник, політичний діяч

Васи́ль Микола́йович Шкляр (нар. 1951) — український письменник, політичний діяч.

Василь Шкляр
Vasyl-shklyar-2011.jpg
Wikipedia-logo-v2.svg Стаття у Вікіпедії
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

# А Б В Г Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я


ЦитатиРедагувати

БРедагувати

  •  

Бог створив нас як націю, яка живе в режимі боротьби. Звичайно, те, що ми постійно боремось і не маємо часу на розбудову держави, — наша велика біда. Нація так чи інакше має прийти до стабільного й нормального життя. І в Україні воно буде. Можемо тішити себе думкою, що якщо нам випали такі випробування, то, виходить, Господь підготував для нас якусь особливу місію на Землі[1].

ГРедагувати

  •  

Гострий сюжет будується не на карколомних подіях, а на оповідацькому вмінні[2].

ДРедагувати

  •  

Де ви побачили небезпеку в націоналізмі? Негативного значення цьому слову надала совєтська пропаганда. Я вважаю, що нам дуже потрібна націоналістична диутатура, бо в умовах демократії важко відновлювати історичну справедливість. Наголошу, що я кажу не про диктатуру якоїсь особи, а про диктатуру закону. Сьогодні вона особливо на часі, адже найрішучіші дії треба робити під час війни, яка дає право на будь-які заборони[3].

  •  

Для мене ідеалом є отамани, на чиї плечі було скинуто всю вину. Отамани — це були оті хлопці, що написали на своєму чорному прапорі «Воля України, або смерть!» і чекали сигналу! Уже з-за кордону, коли наші вожді ще трохи тут щось вирішували, вони чекали, як вони казали, гасла до загального повстання. А сигналу не було. І через те ми зазнали поразки.[4]

КРедагувати

  •  

Кожен камінь, кинутий у мене, лише підвищує мій п'єдестал[5].

  •  

Кожен письменник має обрати, що йому дорожче, — світовий контекст чи власний читач[6].

  •  

Коли нація йде на націю, рукавички треба знімати. І там, де була пощада — це завжди дорівнювалося зраді. Кожна пощада ворога оберталась для нас великими втратами. Гуманізм — поняття не для війни.[4]

 
Ця цитата була обрана цитатою дня 10 червня 2016 року.
  •  

Крим — він ніколи не був українським. Його подарував нам Хрущов. Ви знаєте, що таке у бочку меду влить ложку дьогтю? Оце той дьоготь.[4]

ЯРедагувати

  •  

Я вважаю, що треба дуже добре знати свою історії й засвоювати її уроки, а в українців, на жаль, коротка пам'ять — навіть не те що у межах століть, а й кількох років. Силу треба черпати з минулого, бо майбутнє — це всього-на-всього мрія[1].

  •  

Я взагалі почасти дуже скептично ставлюся до наших вождів тодішніх… До Петлюри… Я вже не кажу про Грушевського, який був не такий великий історик, як його малюють, тому що історик повинен перш за все робити висновки з історії, а він навіть не знав, що насамперед треба будувати українську армію.[4]

  •  

Якщо Антонич був хрущем на вишнях Шевченка, то я — джмелем, який ріс на «Мальвах» Іваничука[7].

  •  

Я не бачу проблеми в міфологізації історичних героїв і окремих часових періодів, бо, на моє переконання, це саме те, чого бракувало нашій культурі й суспільству на етапі творення української людини[8].

  •  

Я часто повторюю, що український націоналізм гуманніший за німецьку християнську демократію чи французький лібералізм. Насправді це патріотизм у дії, рішучість у розв'язанні державних проблем, а у нас його зробили синонімом нацизму й фашизму. Це активна ідеологія, на якій зросло багато сильних держав. Та й нині вона набирає дедалі більше прихильників в успішних європейських країнах. І не треба плутати націоналізм із різними формами екстремізму, до якого схильні деякі організації, створені московськими спецслужбами. Відверті провокації не мають нічого спільного з націоналізмом[3].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б RECвізити3, 2017, с. 285
  2. RECвізити3, 2017, с. 271
  3. а б RECвізити3, 2017, с. 283
  4. а б в г Ігор Лосєв (21 вересня 2010). Василь Шкляр: Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським. Українську правду. Життя. Процитовано 18 липня 2015.
  5. RECвізити3, 2017, с. 281
  6. RECвізити3, 2017, с. 276
  7. RECвізити3, 2017, с. 267
  8. RECвізити3, 2017, с. 278

ДжерелаРедагувати

  • RECвізити: антологія письменницьких голосів. Книга третя. Упоряд. Тетяна Терен. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015. — 296 с. — ISBN 978-617-679-456-1