Чорний ворон. Залишенець

«Залишенець. Чорний ворон» — історичний роман українського письменника Василя Шкляра.

Василь Шкляр на 18-му Форумі видавців (2011)

Цитати

	Ні, не було у нас зовсім страху, він звітрився разом з надією, бо коли в чоловіка уже й надія пощезла, то який може бути страх?
	— Чорний Ворон

• Ніколи не кажи: в цій державі. Так завжди казали ті, для кого вона чужа. Кажи: наша.
• Звитяга породжує легенди, а відчай — брехню.
•  — Куди тобі, Юрасю, пустити свинцеву бджілку? У серце чи в голову?
  — У голову.
  — Ну так, звичайно, адже ти колись присягав, що в твоєму серці Україна.
• Якщо немає надії на перемогу, то зостається ще прагнення помсти. Прагнення, яким горіли всі козаки, більшість із них воно й привело до лісу.
• Немає нічого підступнішого за подачки з рук ворога. Лише наївний бевзь може покладатися на їхню добрість.
• Страшно сказати, що робить із людьми безнадія. Говіркі стають мовчазними, веселі — зажуреними, хоробрі — боягузами, а певні — зрадниками.
• То хто ж по-вашому бандит? Той, хто прийшов до нас із Московщини і серед білого дня грабує кожну хату, чи той, кого ви вигнали з дому і змусили піти до лісу, щоб боронити свій край.
• Як ото волос на голові, так було пораховано й кожен колосок селянина, над душею якого і далі стояв червономордий продзагонівець. Тому, як тільки випадала нагода, ми охоче навчали цих упирів замість хліба їсти святу земельку.
• Так часто буває серед людей: одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижеться, та як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, а друге бурчить, свариться, стогне, тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть.
• Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями.
• Отаман, котрий дозволяє ворогові вести пропаганду в своєму таборі, заслуговує розстрілу.
• Коли все дуже правильно і бездоганно, тоді виникає сумнів.
• Жодна катастрофа не ставить хрест на меті.
• Марні надії тільки додають жалю.
• Випробування зміцнюють дух і ведуть до життя.
• У наших людей християнство тільки на язиці.
• …на моєму прапорі не було напису «Воля України або закордон».

Діалоги

Чорний Ворон: Ця доброта і довірливість загубили наш край. Теж мені, християнський звичай… Тіна: Ти що, язичник? Чорний Ворон: Бог один. Але я не знаю книги, кривавішої за Біблію. Тіна: Тобто? Чорний Ворон: Там кожна сторінка залита кров'ю, якою впивається і ніяк не нап'ється Єгова. Їхній бог навіть єгипетські ріки перетворює на кров. Давид убиває рідного сина Урію, Соломон прямо в скинії убиває свого чесного сина-воїна Йоава… Де ще так оспівано Молоха? Тіна: То Старий Завіт. Чорний Ворон: Завіт кровожерливих інстинктів? Тіна: Хай так. Але до чого тут християнство? Чорний Ворон: До того! — Частина третя, розділ другий, 2.

Джерела

• Шкляр В. Залишенець. Чорний Ворон. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 384 с. — ISBN 978-966-14-0662-8