Залізні метелики
«Залізні метелики» (англ. Iron Butterflies) — український документальний фільм 2023 року режисера Романа Любого про збиття рейсу MH17 біля Донецька під час російсько-української війни на сході України.
Цитати про фільм
ред.З хореографією мені допомагала Бріджет Фіске, з якою ми познайомилися в рамках Вільного театру. Вона австралійка, яка проживає в Манчестері і спочатку я просто їй навалював свої ідеї, а вона пропонувала як їх втілити через рухи тіла. В нас було два дні щастя в Києві – попрацювати з Бріджет. Власне, вона з чоловіком виконують роль пари у черзі на літак[1]. |
|||||
— Роман Любий, режисер стрічки |
Коли ми почали розробку фільму про МН-17, було майже очевидно, що ми будемо говорити в фільмі про так звану медіаполітику росії. Тому, що українці про це знають досить багато, і у нас дійсно є щеплення від дії російської пропаганди. І нам дуже багато чого є розказати світові про це. |
|||||
— Роман Любий, режисер стрічки |
На момент початку роботи над проєктом, я бачив вже досить багато фільмів про MH-17 телевізійного типу і [в них] чогось не вистачало. Гадаю, що не вистачало саме української точки зору на цю історію. Я не кажу, що тільки вона важлива, але вона має існувати. Коли я побачив «Клондайк», то зрозумів, що я був не один з цим відчуттям. Мені здається, що ми з Мариною Ер Горбач навіть могли не знати про існування один одного. Не кажучи вже про те, щоб знати, що ми знімаємо про одну і ту ж подію зі сторони доку та ігрового кіно[1]. |
|||||
— Роман Любий, режисер стрічки |
Ці метелики робив мій тато з уламків ракет, які долітали до них у двір. Остання сцена фільму на ірпінському мості – це буквально кілометр від його будинку, який знаходився недалеко від тимчасово окупованих частин міста та десь в 350 метрах від позицій русні. Слава Богу, все добре, всі цілі й до них в дім не заходили. |
|||||
— Роман Любий, режисер стрічки |
Фраза, якою закінчується фільм, – це слова прокурора, який цитує Солженіцина. Він каже про взаємозв’язок брехні з насильством. Мені здається, що це есенція всього фільму. І саме вона вражає західну аудиторію. До повномасштабного вторгнення, яке відкрило світові очі на силу російської пропаганди, ми робили фільм з цією ж метою – показати іноземцям те, чого вони не помічали – трагедію МН-17, силу російської політики пропаганди та те, як вони сміються зі світу, який їх не карає[1]. |
|||||
— Роман Любий, режисер стрічки |
Примітки
ред.