Терлецька Катерина Валеріївна

(Перенаправлено з Катерина Терлецька)

Терлецька Катерина Валеріївна — українська математикиня, докторка фізико-математичних наук у галузі механіки, досліджує внутрішні хвилі океану, курує напрямок математики в Малій академії наук. Учасниця європейських наукових конференцій, працювала в Кореї та Китаї. Її дослідження пояснюють роль океану у зміні клімату.[1]

Катерина Терлецька

Цитати про науку ред.

  •  

Математики вміють планувати, робити розрахунки, захоплюватися, і разом з тим — закохуватися. Поєднати сім'ю й кар'єру - результат планування, зважених кроків та підтримки близьких, які в тебе вірять.[2]

  •  

В науці... ти маєш піти в подорож, в непізнане, в купу пригод. Ти навіть не знаєш, чим вона закінчиться... Тут головне - пошук істини... На сміливців чекає приз: нові знання, нові відкриття. Я думаю, що жодні відчуття в цьому світі не можуть бути аналогічними відчуттям науковця, який знаходить щось нове.[2]

  •  

Бути дівчиною в математиці - це природньо. Хтось може сказати, що математика - це для хлопців, але з дитинства я бачу талановитих, розумних, сильних жінок, які роблять відкриття, підкорюють великі задачі та не схиляються перед труднощами.[2]

  •  

Для того, щоб стати науковицею, потрібно вміння щиро дивуватися. При цьому важливо йти до кінця, навіть коли нічого не виходить.[2]

  •  

Як у математиці, так і в мистецтві є підготовча частина: робота над шаблонними вправами, арифметика, квадратні рівняння, змішування фарб, підготовка полотна, нудні години сольфеджіо. Все перелічене не є мистецтвом, це — лише підготовка до акту творчості. Сам акт — створення художніх або музичних шедеврів чи розв’язання математичних задач (як шкільних, так і відкритих наукових), під час якого важливі й отриманий результат, й естетичне задоволення від краси «елегантного» розв’язку.[3]

  •  

Саме наукові знання є сьогодні двигуном, який відповідає за розвиток суспільства. Суспільство має інвестувати в науку, яка разом із освітою є ключовими елементами у поширенні нових знань у новому вільному суспільстві.[4]

  •  

Наука і освіта — два крила, які має розпростерти держава, аби здобувати перемоги. (...) Саме з освіти, яка є основою для розвитку наукового потенціалу, й починається розбудова сильної держави.[5]

  •  

Так, логарифми в буденному житті трапляються не часто, але це зовсім не означає, що логарифми непотрібні! Це як питати, навіщо боксеру вправи зі скакалкою, він же ж, мовляв, не стрибатиме з нею під час бою. В цій ситуації всім зрозуміло: спортсмен із допомогою вправи зі скакалкою тренує м’язи й відпрацьовує певні навички, які знадобляться під час бою. (...) так само і з логарифмами: вони — тренажер мозку наших дітей для прокладання нових нейронних зв’язків, щоб потім ці зв’язки працювали на вирішення абсолютно прикладних і життєвих завдань.[6]

  •  

Вивчаючи аксіоматику в геометрії та з’ясовуючи, що таке доведення певних фактів, дитина вчиться робити формальні логічні висновки. Ця навичка буде ключовою, наприклад, у такій далекій від математиці дисципліні як право. Математика вчить визнавати свої помилки і рухатися вперед, учить добирати правильні й точні слова, бути уважними до деталей та відповідати за свої вчинки.[6]

Цитати про гендерну рівність ред.

  •  

Мені дуже приємно бути саме математикинею. Коли застосовуємо фемінітиви, ми розказуємо людям, що тут теж є жінки. Якби я була «математиком», то за прізвищем ми б не вхопили, що це жінка. Дуже багато жінок стоять за словами: «математик», «вчений», «митець», але ми їх не бачимо. А якби ми бачили за ними жінок, то почувалися би більш упевнено, хотіли би стати ними. — Інтерв'ю для Wonderzine, 2021[7]

  •  

Знаєте, це [синдром самозваниці] дуже інтимна штука, але, дійсно, ми, жінки, сумніваємося: «Що я тут роблю?», «Чим я така важлива?». Насправді ми цього можемо навіть не усвідомлювати. Але коли ти зрозуміла прихований сексизм, то починаєш його розпізнавати й бачиш, що він скрізь. — Інтерв'ю для Wonderzine, 2021[7]

  •  

Жінка в науці – це завжди здивування. На цьому роблять певний наголос. «Ви така красива, але математик!». Це вже прояв «доброзичливого», але сексизму. І треба розуміти, коли це подобається жінкам – це теж неправильно. Якщо ми хочемо бути рівними, то маємо вимагати прибрати ось такі нюанси. — Інтерв'ю для Wonderzine, 2021[7]

Цитати про українську школу ред.

  •  

Мені завжди везло зі шкільними вчителями. Вони надихали мене. Вони давали той ключ, який давав можливість розв'язувати таємниці й загадки. Дійсно, знаходити надзвичайно просте рішення й пояснення найзвичайнішим речам, таким як блискавка, грім, північне сяйво - хіба це не цікаво?[8]

  •  

У системі освіти, успадкованій нами від радянських часів, творчість, креативність і свобода, які потрібні для того, аби щось досліджувати, не були складовою обов’язкової шкільної освіти. Такі можливості отримувала тільки еліта (випускники вишів), якій відкривався простір для наукової творчості, або, як у нас кажуть, «задоволення власної зацікавленості за рахунок держави».[5]

  •  

Навчання має скидатися на процес наукового менторства, природного для науковців і незвичного для більшості вчителів, із орієнтованістю на учня, яка тільки починає формуватися в рамках НУШ. (...) Популяризація наукового методу і сучасних наукових знань — головна зброя науковців, аби вербувати у свої ряди.[5]

  •  

Коли хтось називає себе гуманітарієм, то, дуже ймовірно, математика з фізикою йому «не зайшли» й він навісив на себе такий ярлик. (...) Хто винен? Учитель, який не зацікавив? Батьки, які вчасно не зреагували й не допомогли? Чи Міністерство освіти? Персоналізована відповідальність потребує дій, а ось безособовий ярлик «гуманітарний склад мислення» перекладає відповідальність на безмовну природу, і цим усе кінчається. Але, поділяючи на світ на «фізиків» і «ліриків», ми обмежуємо власні можливості.[3]

Примітки ред.