Косинка Григорій Михайлович
Косинка Григорій Михайлович (29 листопада 1899 — 15 грудня 1934) — український письменник-новеліст, перекладач.
Косинка Григорій Михайлович | |
Стаття у Вікіпедії | |
Роботи у Вікіджерелах | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Цитати
ред.З Curriculum vitae (18 травня 1923 р.)
ред.Багато читав, любив Горького, Винниченка, сам иноді дряпав оповідання, але палив їх, бо думав і думаю зараз: коли не можеш дати у творчости силу, рівну найкращим художникам слова — не псуй паперу[1]! |
Я з роду чумацького, але батькові моєму довелося вже чумакувати з торбою по наймах... За рід свій чумацький я згадав лише тоді, коли читав «Чумаки» Максима Рильського: Ходив Чумак до голубого Дону, |
Змалку — така вже доля всіх селянських дітей — я пас влітку скот, а зимою ходив до земської школи — в сусіднє село Красне, звідки родом була мати. Краснянська школа — мій перший університет. |
Байкал, повновода Зея, ліси несходимі, корейці, китайці, і хата наша березова під стіною предковічного бору — все це до дрібниць зафіксувала моя пам'ять... |
У вільний час я дуже любив книжки читати, отож завжди надокучав батькові, щоб купили мені в Києві яку-небудь книжку (батько часто на заробітки до Києва їздили — дрова грузити, цеглу на будівлі носити, «лінію» десь копати); батько, бувало, привозили на цілий злотий книжок тих — Шерлок Холмс, Нат Пінкертон, Бова Королевич — багато всякого мотлоху. Батько мій був неписьменний, а книжки купував на око — дешеву — раз, а найголовніш, з малюнками[5]. |
Пам'ятаю, привіз раз батько дивну книжку — «Конотопську відьму» Грицька Квітки; я сміявся з прізвища автора — Грицько Квітка, чому не Півонія, не Деревій, а просто — Квітка? |
«Конотопська відьма» — перша книжка, українською мовою писана, що потрапила була мені до рук; Квітчина повість мене дуже вразила й здивувала: є, виходить, люди, що пишуть по-простому, по-мужицькому, а про те, що це книжка українського письменника, я й не подумав, де там, я довго ще після «Конотопської відьми» не знав — «хто ми, та чиї ми діти»[6]. |
До речі, випадок у моєму житті завжди грав велику роль, більше — я глибоко вірив, що чиясь незрима рука керує добрими й злими вчинками людей; на сьогодні, цілком зрозуміло, смішно про це говорити, але в моїй уяві — уяві вбогої мужицької дитини, що прийшла до міста шукати щастя, стояв образ незримої, фатальної руки[7]. |
Року 1920-го я вступив до Київського інституту народної освіти, дійшов до третього курсу, але закінчити інститут мені не пощастило, головним чином через матеріальну скруту... |
Мої учителі — Винниченко, Стефаник, Кнут Гамсун, Васильченко. |
З Фавста (1923 р.)
ред.Памʼятайте: "Сотні поляжуть, тисячі натомість встануть до боротьби" |
А я все-таки не буду журитися: ми вмираємо в імʼя наступних поколінь |
Земля українська — кровʼю окроплена, діти цієї землі гниють по тюрмах словʼянських народів, бо самі вони — гній і труп... Люди без волі, без бажання навіть... |
З поезії
ред.Ранішній солодкий сон; страшенно хочеться спати, аж пахне, і сниться: біліє полями туман, а росою - молоко, холодне і смачне-смачне; перекликаються півні… — новела «На буряки» |
Перед нами обрії краси і руху… Творчість. |
Примітки
ред.- ↑ Автобіографії, 2015, с. 247
- ↑ Датується за спогадами Т. Мороз-Стрілець.
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 248
- ↑ а б Автобіографії, 2015, с. 249
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 250
- ↑ а б Автобіографії, 2015, с. 251
- ↑ а б в Автобіографії, 2015, с. 253
Джерела
ред.- Косинка Г. М. Вибрані твори [Текст] : художня література / Г. Косинка; Вступ. слово П. П. Кононенка; Упоряд. та передм. О. А. Хоменка. - Київ : ЛДЛ, 2002. - 192 с. - ISBN 966-95175-9-1 (в м. обкл.).
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ: Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3