Левіна Хана Миронівна

	Левіна Хана Миронівна
	Стаття у Вікіпедії

Ха́на Миро́нівна Ле́віна (3 травня 1900 — 19 січня 1969) — єврейська письменниця, казкарка, поетеса, що писала на їдиш.

У Вікіцитатах є статті про інших людей з прізвищем Левін.

Цитати з творів ред.

Ой, діток так мало, а щастя багато.
І чим, ви скажіть, заслужила це мати:
Від кожного з них стільки радості мати!.. — «Мати»^[1]

Є діти-неслухи, а є — немовби казка,
Є й старість, як полин, а є така, як мед. — «В парку»^[2]

Що вчора лиш було — про те забути можуть,
Та не забуть ніяк минувшини часи… — «В парку»^[2]

Як чую знову грім ворожого мотора —
Хай і далеко десь, — в мені скипає лють.
До нелюдів отих, що сіють смерть і горе.
Ми не забули їх.
Не можемо забуть! — «В парку»^[3]

Джерела ред.

3 єврейської радянської поезії / А. Кацнельсон. — Київ: Дніпро, 1983. — 160 с.

[3_єврейської_поезії—1983——33-1] 3 єврейської поезії, 1983, с. 33

[3_єврейської_поезії—1983——35-2] а ^б 3 єврейської поезії, 1983, с. 35

[3_єврейської_поезії—1983——36-3] 3 єврейської поезії, 1983, с. 36

[1]

[2]

[3]