Муза
давньогрецькі богині-покровительки мистецтв і наук
- Муза приходить вона сама, але може й піти, не заставши нікого вдома. Головне — бути вдома. (Валентин Сильвестров)
- Зв'язок з життям — справжня муза художника. (Арам Хачатурян)
- Муза — жінка, вона рідко признається, хто був першим. (Станіслав Єжи Лєц)[1]
Поетам всіх віків була потрібна муза. |
|||||
— Ліна Костенко |
Самі уявлення про музу для жінки-авторки якраз у добу модернізму стають предметом пильної рефлексії й безстрашної ревізії. У стосунках цих прекрасних богинь джерел, натхненниць із Парнасу, з їхніми обранцями завжди наявний певний еротичний підтекст; муза з'являється в образі вродливої жінки, якій готовий лицарськи служити її поет. То ким же тоді має називати музу авторка однієї з нею статі, як мають вибудовуватися взаємини двох жінок[2]? — «Аспазія й Пенелопа, або Про жіночі альтернативи» |
|||||
— Віра Агеєва |
Примітки
ред.- ↑ wisdoms.ru
- ↑ а б Бунтарки, 2020, с. 213
Джерела
ред.- Віра Агеєва, Ірина Борисюк, Оксана Пашко, Олена Пелешенко, Ольга Полюхович, Оксана Щур. Бунтарки: нові жінки і модерна нація. — Київ: 2020. — 368 с. — ISBN 978-617-7622-21-4