Мультикультуралізм — явище суспільного життя[1], яке полягає в співіснуванні у рамках одного суспільства багатьох культур. Також цим словом називають філософський світогляд і філософську теорію, які стверджують, що наявність у суспільстві багатьох культур — це природний стан суспільного життя і до нього треба ставитись відповідно. З точки зору мультикультуралізму крайністю і відхиленням від норми є намагання утвердити у суспільному житті одну єдину «загальноприйняту» культуру, що часто буває у суспільствах тоталітарного типу.

«Монумент мультикультуралізму» Франціско Піреллі у Торонто (Канада). Чотири ідентичні культури знаходиться у Баффало (ПАР), Чанчунь (Китай), Сараєво (Боснія і Герцеговина) та Сіднеї (Австралія)
Вікіпедія
Вікіпедія

Цитати

ред.
  •  

У певному розумінні мультикультуралізм народився в Канаді, де франкомовне населення Квебеку хотіло мати законне право захищати свою мову й освіту на континенті, де переважає англійська.[2]Про угоду озера Міч.

  Френсіс Фукуяма
  •  

«Я відчуваю, що дізналася, як може початися етнічна війна або навіть геноцид. Це страх перед Іншим, страх перед затемненням, заснований на ядрі істини... У такі моменти може зʼявитися особливий тип лідера: популіст, який розуміє біль тих, від кого відвернулася удача, який стверджує, що знає, як захистити тих, хто почувається жертвою. Він буде стверджувати, що не має жодного прагнення до політичної влади. Він може бути поетом, художником або мільярдером, «покликаним» волею народу. Він буде одночасно пробуджувати в людях страх перед глобалізацією, або демографічними зрушеннями, або мультикультуралізмом, і буде стверджувати, що він єдиний, хто може це виправити. Головним інгредієнтом є страх. Страх повʼязує лідера з його послідовниками. Страх стає кличем натовпу і зброєю. І з часом жертви, які потрапили в рабство до свого спасителя, стають злочинцями... Пізніше я зрозуміла, що всі сторони, залучені у війну, включно з західними урядами, виглядають ще гірше, ніж ми тоді думали». — висновки з бесід з Караджичем у книзі «Мій воєнний злочинець: особисті зустрічі з архітектором геноциду», що ґрунтується на серії її бесід з Радованом Караджичем у тюремній камері в Гаазі в період з жовтня 2014 року по листопад 2016 року Журналісти і раніше брали інтервʼю у диктаторів, воєнних злочинців і терористів. Ось чотири гучні медіаісторії про Чаушеску, Пол Пота, Басаєва і Караджича (20 травня 2020 року)

  — письменниця Джесіка Стерн

Примітки

ред.
  1. Cuccioletta, Donald. Multiculturalism or Transculturalism: Towards a Cosmopolitan Citizenship., LONDON JOURNAL OF CANADIAN STUDIES 2001/2002 VOLUME 17, Plattsburgh State University of New York, Interdisciplinary Research Group on the Americas
  2. Ф.Фукуяма. Ідентичність, 2022, с. 140

Джерела

ред.