Надін Гордімер

	Надін Ґордімер
	Стаття у Вікіпедії
	Медіафайли у Вікісховищі

Надін Ґордімер (англ. Nadine Gordimer; 20 листопада 1923, Спрінґс, провінція Гаутенг, колишня Трансвааль, за 50 км від Йоганнесбурга — 13 липня 2014, Йоганнесбург, ПАР) — південноафриканська англомовна письменниця. Лауреатка Нобелівської премії з літератури 1991 року, «яка своїм прекрасним епосом принесла величезну користь людству».

ЦитатиРедагувати

Є в людині якась таємна суть, здатна проявитися тільки непередбачуваним чином і тільки через відчуття, оминаючи розум. Немов провал в інший вимір^[1]...

Моєю школою була місцева бібліотека. Моїми викладачами стали… Пруст, Чехов і Достоєвський^[1].

Після такого довгого чекання деякі книги вже майже мертві^[1]. — В інтерв’ю для «The Paris Review» про заборону своїх романів. Роман «Земля чужинців» («A World of Strangers», 1958) у ПАР був заборонений 12 років, а наступний ― «Загублений буржуазний світ» («The Late Bourgeois World», 1966) ― 10.

Про Надін ҐордімерРедагувати

	Надін Ґордімер (перша нобелянтка з ПАР) була близько знайома з Манделою, часто й охоче включала його промови до своїх романів, він був прототипом кількох її героїв. Легендарну промову «Я готовий до смерті», виголошену ним із лави підсудних, вона цитує й рефлексує в своїй прозі не просто так: Ґордімер допомагала готувати тригодинний виступ, що став ключовим у міжнародній політиці XX століття^[2]. — З есею «Надін Ґордімер»
	— Ганна Улюра

	Ліберальні стратегії протистояння соціальній і расовій несправедливості не працюють. Захищатися пригнічені мають зі зброєю в руках. Про це, до речі, була і промова Мандели, якого, зокрема, звинувачували в причетності до терактів. І це саме ті фрагменти промови, з якими не погодилася Ґордімер. Вона вимагала більшого. Політична мобілізація починається з гострого відчуття приватної несправедливості. Кожен з її героїв переживає таке відчуття – і це не обов’язково буде висока драма, найчастіше просто буденний епізод, коли якось так раптом розплющуються очі й опиняється поруч заряджена рушниця^[3]. — З есею «Надін Ґордімер»
	— Ганна Улюра

	Провина білих перед чорними африканцями глибша за усвідомлення політичної несправедливості. Це безчестя (переказуємо вітання другому нобелянтові з ПАР) – стосунки, де постраждала людяність обох сторін^[3]. — З есею «Надін Ґордімер»
	— Ганна Улюра

ПриміткиРедагувати

↑ ^а ^б ^в Нобелівське сафарі Африкою
↑ Ніч на Венері, 2020, с. 279
↑ ^а ^б Ніч на Венері, 2020, с. 281

ДжерелаРедагувати

Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ: ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5

Поділіться цитатами з вашими друзями:

[chytomo-1] а ^б ^в Нобелівське сафарі Африкою

[Ніч_на_Венері—2020——279-2] Ніч на Венері, 2020, с. 279

[Ніч_на_Венері—2020——281-3] а ^б Ніч на Венері, 2020, с. 281

[1]

[2]

[3]

Надін Ґордімер

Стаття у Вікіпедії
Медіафайли у Вікісховищі