Окуневська-Морачевська Софія

Софі́я Атанасівна Окуне́вська-Мораче́вська (нім. Dr.in Sofia Okunewska-Moraczewska; 12 травня 1865, с. Довжанка  — 24 лютого 1926, Львів) — українська громадська діячка, перша випускниця університету і перша жінка-лікарка в Австро-Угорщині.

Окуневська-Морачевська Софія

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Цитати

Як заграю пісеньку народну, буде людям здаватися, що походжають вони по різнобарвних квітах. Та й будуть видіти, як дівчина рве ті квіти, і почують її пісню. Така то буде пісня, що всі стануть добрі і веселі.

Цитати про неї

	Заговорила до мене українською мовою, переконуючи — мені треба писати не по-німецьки, а для свого народу — по-українськи, навчила фонетикою писати, надавала українських книжок… Якщо можна порівняти молоду дівчину з квіткою, то Софію можна порівняти з лілією. Біла бездоганна цера з очима русалки задумливого погляду знизу вгору, темними бровами і волоссям барви старого золота. Уста непорочно ніжні. Поважна і пориваюча усміхом своїм, коли бувала дотепною і повною природного гумору. Будова гарно пропорціональна. Фанатична поклонниця природи, їзди верхи, бігання лижвами, фехтування і такого іншого в той час допустимого «спорту». — Про їхню першу зустріч (1881)
	— Ольга Кобилянська

	Від неї пішло мені те світло, за яким я так тужила, невиразно мріла.
	— Ольга Кобилянська

	Якби мої хлопці-гімназисти були такими відомими учнями філології, як Софія Окуневська, я би був гордий за них.
	— Юліан Кобилянський